<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	>
  <channel>
    <title>ДНІПРОГРАД - вісник небайдужих громадян | RSS</title>
    <link>http://dniprograd.org</link>
    <description>Новини, статтi</description>
    <language>uk</language>
        <item>
      <title><![CDATA[Дивофільм-2010 оголошує прийом робіт на фестиваль]]></title>
      <pubDate>Sun, 05 Sep 2010 01:00:00 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Культура]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/news/anons/7409</link>
      <description><![CDATA[Третій міжнародний фестиваль короткометражного кіно й анімації «Дивофільм» оголошує прийом робіт для конкурсної участі в жанрах короткометражного ігрового кіно, анімації та відеокліпів.]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[Третій міжнародний фестиваль короткометражного кіно й анімації &laquo;Дивофільм&raquo; оголошує прийом робіт для конкурсної участі в жанрах короткометражного ігрового кіно, анімації та відеокліпів.Об'єднавши в собі досягнення попередніх фестивалів, третій &laquo;Дивофільм&raquo; продовжує сповідувати принцип &laquo;гарне кіно саме йде до глядача&raquo; і знову проводить унікальний on-line фестиваль.Основна темою третього фестивалю - &quot;Моє (анти)місто&quot;. Авторам пропонується, у першу чергу, продемонструвати роботи, у яких певним чином обіграється тема життя в певному місті.Якщо ти не помічаєш краси міста, значить ти в ньому живеш. Втім, у багатьох, а особливо у творчих людей, свій погляд на місто, де вони мешкають. Своє Антимісто. Взаємодія людини й мегаполіса, унікальний погляд автора на своє місто, дивні історії, які відбуваються в &laquo;самих звичайних місцях&raquo;. При цьому особлива перевага віддається фільмам, синопсис яких можна звести до фрази &laquo;Свято, що завжди з тобою&raquo;, тобто фільмам з позитивним ухилом.У теж час до розгляду приймаються роботи на вільну тематику, що відповідають технічним вимогам фестивалю.&laquo;Дивофільм&raquo; продовжує тримати рівень, тож третій фестиваль знову будуть оцінювати як глядачі, так і компетентне журі, що складається з видатних діячів кіно та культури.Anti-gorod.com]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Бурсак бив американця 12 раундів, але таки переміг]]></title>
      <pubDate>Sun, 05 Sep 2010 00:49:17 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Спорт]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/news/anons/7408</link>
      <description><![CDATA[Інтерконтинентальний чемпіон WBO Максим "тайгер" Барсак учора вночі підтвердив свій титул у бою з американцем Брайаном Вера. У 12-раундовому поєдинку українець здобув перемогу за очками.]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[Інтерконтинентальний чемпіон WBO Максим &quot;тайгер&quot; Барсак учора вночі підтвердив свій титул у бою з американцем Брайаном Вера. У 12-раундовому поєдинку українець здобув перемогу за очками.Маючи перевагу, особливо суттєву у 2 та 3 раундах, Бурсак не зміг жодного разу вкласти суперника на підлогу рингу. Тим не менш, у підсумку арбітри були одностайні - пермога за українцем: 118:111, 118:111 та&nbsp;119:110.Тепер, Максим, шостий у рейтингу в середній вазі за своєю версією, може вести преговори про бій за пояс чемпіона світу з його чинним володарем Дмитром Пирогом з Росії.]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Шанс, який дала помаранчева революція, ми не використали]]></title>
      <pubDate>Sun, 05 Sep 2010 00:08:19 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Суспільство]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/articles/sosiety/1630</link>
      <description><![CDATA[в Східній Україні є прекрасні мислячі люди, і патріоти, і т. д. Але їх там така меншість... На жаль, серед східняків переміг і домінує “гомосовєтікус”, якому приємно згадувати, як воно було за Брежнєва]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[Олександр Ірванець колись зізнався, що він людина &quot;малопрацьовита&quot;. Утім, можна припустити, що письменник співає Лазаря. Бо він встигає писати саркастичні й іронічні вірші на виклики українського сьогодення, працювати над творами великої форми, викладати, подорожувати й відстоювати свободу слова в Україні, приєднавшись до акцій на підтримку &quot;5 каналу&quot; і ТВі. Побачивши пана Олександра на останньому мітингу митців під стінами суду, де вирішувалася доля телеканалів, ми звернулися до нього по інтерв'ю.ШАНС, ЯКИЙ ДАЛА ПОМАРАНЧЕВА РЕВОЛЮЦІЯ, МИ НЕ ВИКОРИСТАЛИ. МИ ПРОГРАЛИ Пане Олександре, ви один з тих, кому не байдужа доля &quot;5 каналу&quot; і ТВі. Що, власне, ви відстоюєте під стінами будинку Феміди? Насамперед я відстоюю елементарну справедливість. Вибачте, і коню зрозуміло, що за групою телеканалів &quot;Інтер&quot;, яка виграє частоти в інших телеканалів, стоїть чоловік, який очолює спецслужбу України. Як може медіа-магнат бути водночас головним у СБУ? Зрозуміло, що наші кишенькові суди, які свого часу другий термін президентства Кучми визнавали першим і ще багато прийняли &quot;хороших&quot; і &quot;цікавих&quot; рішень, присудять йому ці частоти. І мене саме це не влаштовує. Ми знаємо рівень нашої &quot;правової держави&quot;, і я бачу, що в даному випадку неправда перемагає правду. І ще зловтішається з цього. Тому я ходжу на ці акції.Чому таких, як ви, зараз небагато? Нема. солідарності, масовості... Я не можу розписуватися за інших. Суспільство втомилося. Особливо моя генерація. Ще молодше покоління якось тріпається, а моє - далеко за 40 - уже для себе зробило висновок... У нас був прекрасний шанс - Помаранчева революція, який ми не використали. Ми програли. Революцію, як відомо, планують романтики, здійснюють прагматики, а плодами користуються негідники. Ми належимо до романтиків. А прагматики і негідники - це ті, які прийшли до влади і за часів Ющенка, і вся теперішня опозиція, і влада. А розчаровані романтики просто зараз відходять і заглиблюються в особисте життя. Я теж. Я ходжу тільки на крайні екстремні акції. Наприклад, 24 серпня мені було в облом поїхати до пам'ятника Шевченкові на мітинг, який проводив БЮТ, просто не хотілося. Хоча десь там я мусив бути за переконаннями. У БЮТ ви вбачаєте сьогоднішню опозицію? Я не бачу опозиції ні в БЮТ, ні в Яценюку, ні в будь-кому взагалі. Хтось сказав, що це не опозиція, це просто конкуренти по дерибану - ті, хто дерибанив перед тим, як прийшли до влади теперішні. Тепер їхніх представників потроху арештовують, оголошують у розшук. Мовляв, тепер ми подерибанимо і заберемо у вас те, що ви надерибанили. Концептуальної політичної опозиції в Україні я сьогодні не бачу. Поки вони разом - і коаліція, і &quot;опозиція&quot; - живуть у своїх кончах-заспах, пущах-водицях, паркан до паркану дача і охорона, джипи і мерседеси у них такі самі, - я опозиції в Україні не бачу. ЮЩЕНКУ НАЧЕБТО ВСЕ БУЛО &quot;ПО БАРАБАНУ&quot;, КРІМ ТРИПІЛЬСЬКИХ ЧЕРЕПКІВ, АЛЕ ПРИ ЦЬОМУ ВІН ПАТРІОТСвого часу в інтерв'ю нам ви назвали Віктора Ющенка патріотом. Сьогодні ваша думка не змінилася? Ющенко - патріот. Але його найбільший гріх за час правління - він зробив все, щоб дискредитувати в очах електорату образ патріота при владі. Він любить цю країну, любить цей народ. Але керувати ні країною, ні народом він не був годен. Я нещодавно довідався, що за його правління чи не 90% указів президента не виконувалися. Чиновники їх брутально херили. Вибачте за це слово, але так було. А ми його багато бачили на телеекранах і йому начебто все було &quot;по барабану&quot;, крім трипільських черепків. Але при цьому він патріот.А ви не поділяєте закидів у його бік, що він привів до влади Януковича, агітуючи проти Тимошенко? Безперечно, його заслуга в цьому є: або проти Юлі, або проти всіх. Це, звичайно, грало на руку тій силі, яка сьогодні прийшла до влади. Я не зовсім розумію, для чого він це робив. Але принаймні він зійшов з політичної арени. Мені про нього не хочеться говорити і згадувати як про політика, який правив 5 років. Хоча це були добрі 5 років. Він правив як один з китайських імператорів, який сидів і ні в що не втручався, воно все плинуло само собою. Заслуга Ющенка в тому, що він нічого не робив. У цьому був і позитив. Але якби він щось робив, позитиву було б більше. Міністр освіти і науки Дмитро Табачник хоче зарубіжну літературу в школах замінити на світову. При цьому три чверті курсу становитиме література російська. Ви навчалися в Москві. Чи поділяєте ви такі нововведення? І яке взагалі ваше ставлення до нового керівництва МОН? Ставлюся різко негативно. Я колишній педагог, я тямлю в цьому. Я бачу, як весь шаблон нашої школи з європейського 12-річного перебудовується на російський. І справді, мине один-два роки, а може, уже наступного навчального року в нас буде спільний підручник історії для країн СНД, де буде написано, що вояки УПА - це бандити, Голодомор - це спільна трагедія всіх народів, які населяли СРСР, і де буде написано про видатну роль Сталіна в керівництві СРСР і т.д. Цього я боюся. І в силу своїх скромних можливостей протистоятиму цьому. Хоча на даний момент я не знаю, як я це робитиму Щодо світової літератури - якщо діти вивчатимуть Володимира Набокова, Бориса Пастернака, сучасну російську літературу - Пєлєвіна, Сорокіна, Уліцьку - у цьому немає нічого поганого. Хоча 75% - це, звичайно, забагато. Навіть 50% було б забагато. НЕ МОЖУ КРИТИКУВАТИ МІНІСТРА КУЛЬТУРИ БО ЩОМІСЯЦЯ РОЗПИСУЮСЯ У ВІДОМОСТІ ПРО ЗАРПЛАТУЗараз багато митців висловлюються негативно про Мінкультури. Вони не бачать підтримки цієї структури, сприяння у своїй діяльності. Ви на собі відчуваєте якісь плюси його функціонування? Мені воно не допомагає і не заважає, як вищезгаданий китайський імператор. Але я не можу про це говорити. Бо номінально я є співробітником міністерства культури.І ким ви там працюєте? Працюю в підрозділі міністерства - науковим співробітником Українського центру культурних досліджень. Я не маю морального права критикувати міністра культури і міністерство, тому що я щомісяця розписуюся у відомості про зарплату. Я МІГ БИ СКОПІЮВАТИ СТИЛЬ 90% ПИСЬМЕННИКІВ І ПИСАТИ ЗА НИХ ТАК, ЩО НІХТО Й НЕ ПОМІТИВ БИ ПІДМІНУВи сказали, що кожен письменник, митець має бути освіченим у своїй галузі й знати свою справжню ціну. І зізналися, що ви не найкращий. Кого вважаєте найкращим? Я об'єктивно бачу потугу кожного майстра. Я колись ужив таку футбольну алегорію. Я не Андрій Шевченко, я якийсь там лівий крайній захисник, але я є у збірній. На сьогодні, мені здається, найкращим українським письменником є Сергій Жадан - і як прозаїк, і як поет. Я маю&nbsp;з собою його новий роман &quot;Ворошиловград&quot;. Він вийшов у журналі &quot;Кур'єр Кривбасу&quot;. І ось-ось має з'явитися окремою книжкою. Сергій з однаковою майстерністю пише і прозу, і поезію. Він у розквіті. Йому 36. Він наш молодий геній. Хоча я знаю багато добрих якісних письменників. Тут не йдеться про якість - кращі чи гірші вони за мене. Але вони вміють писати так, як не вмію писати я. Це буде не тільки Андрухович чи Забужко, а це буде Євгенія Кононенко, яка прекрасно пише побутову прозу, Володимир Даниленко, який мені страшенно подобається. Цей його останній роман - &quot;Газелі бідного Ремзі&quot; - дуже класна стилізація східної мусульманської культури. Там воскрешають давнього кримськотатарського поета в часи Кучми, і він очима людей з минулого дивиться на всі речі кучмівського Києва. Дуже класний роман. По-своєму цінний для мене Любко Дереш, який написав 5 романів, один кращий за інший. Я виділяю в людях те, що вони пишуть добре, цікаво і основне - так, як не вмію я. 90% письменників, якщо вони помруть (дай їм боже 100 років життя!), я міг би наслідувати, скопіювати їхній стиль і писати за них так, щоб ніхто не помітив підміну. А 10% я не зумію скопіювати. Ось цих я поважаю. За ваші сатирично-іронічні вірші типу &quot;Нашої звитяги&quot; чи новорічного звернення ніяких утисків не відчували?Так, поки що бог милував. Тьху-тьху, стукаємо по дереву. Хоча я не написав нічого образливого. Думаю, за &quot;Нашу звитягу&quot; мене б правляча коаліція мусила якось нагородити, там же описано їхній значний внесок у становлення нашої державності. Я НЕ ПРОЯВИВ ДОСТАТНЬО СИЛИ ВОЛІ, ЩОБ ЗАПИХАТИСЯ ЧЕРВОНОЮ ІКРОЮ З АНЧОУСАМИ Ви їздите громадським транспортом, не маєте машини - це слідування західній моді вільного митця чи українські реалії, де стати фінансово успішним письменнику дуже складно?Авта я не маю з двох причин. По-перше, я не маю грошей на дороге і гарне, а дешеве і погане я не хочу купувати, тому що не можу уявити свої руки в мастилі і таке інше. По-друге, я чоловік питущий, уживаю алкоголь. Якщо я куплю авто, то або не наважуватимусь сісти за кермо, або сяду за кермо напідпитку, мене оштрафують і заберуть права. Я їжджу з Ірпеня електричками й маршрутками і комфортно почуваюся. По Києву я пересуваюся на метро або на тролейбусі. Мені це не шкодить. Так само в Рівне я їжджу маршрутками. Мені невдовзі буде 50, навряд чи я змінюся... Хоча я хочу отримати права. Я вмію водити авто, але прав не маю. Можливо, походжу на курси, отримаю права і тоді подумаю про авто. Але це звучить дуже химерно...Деякі мої друзі заможніші за мене. Що я кажу зовсім без заздрощів. По-перше, вони вміють ощаджувати гроші, чого не вмію я. По-друге, вони можуть домовитися про більші гонорари, чого, мабуть, теж не вмію я. Це правильно складені угоди, а я угоди прочитую по діагоналі й ніколи не вчитуюсь у дрібні пунктики. Якщо ти вмієш писати, то в Україні ти не помреш з голоду, але чи ти будеш їсти чизбургер за 6 гривень, чи запихатися червоною ікрою з анчоусами, - це вже залежить від самого митця. Я, очевидно, не проявив достатньо сили волі, щоб запихатися червоною ікрою з анчоусами. Ви кажете, що не вмієте заощаджувати. На що витрачаєте гроші? На життя. На транспорт, на сигарети, на алкоголь, на поїздки. Коли в нас із дружиною з'являються якісь більші гроші (що не дуже часто буває), ми просто десь їдемо на тиждень за кордон помандрувати світом. Ми їздили і по ближній Європі, і по дальній. На початку цього літа ми з'їздили по маршруту Варшава-Берлін-Амстердам. Усі більші заробітки йдуть на таке. Перша книжка, яку Ви переклали з російської на українську, - &quot;Шкідливі поради&quot; Остера. Чим він вас так зачепив? Я знав його твори, ще коли вони друкувалися у радянські часи. На останніх сторінках &quot;Огонька&quot; у розважальному розділі публікували вірші для дітей. Ці вірші були ржачні, прикольні, чорногуморні. А потім до мене звернулося видавництво &quot;Школа&quot;. Крім &quot;Шкідливих порад&quot;, я ще переклав його &quot;Задачник&quot;. Я чув від друзів гарні відгуки про переклад. Я й сам бачу, що він удався. Але видавництво не перевидає. А я не буду цим займатись. Тобто на Остері ваша перекладацька діяльність з російської зупинилася? Ні, я переклав ще одного поета пітерського - Олега Григор'єва. Книжка називається &quot;Ґави і роззяви&quot;, вона вийшла 2008 року. Це був чоловік сумної долі, він бомжував, на нього з трибуни Спілки письменників грюкав кулаком Сергій Міхалков. Олег Григор'єв писав вірші чорного гумору для дітей:Прохоров Сазон воробьев кормил: Бросил им батон - десять штук убил. Я українізував цього персонажа у мене він став Сазоном Прохоренком. Прохоренко Сазон горобців годував: Як жбурнув їм батон - десятьох наповал. З російської я переклав три гарні книжки для дітей і всі три - перченого чорного гумору. Вам ближче перекладацька діяльність чи все ж таки письменницька? З віком мені все більше подобається перекладати. Хоча загалом я дуже вибірковий. Я не перекладаю &quot;чего не попадя&quot;. Якщо це замовлення, це має бути замовлення, яке мені подобається. Наприклад, п'єcу Януша Ґловацького &quot;Четверта сестра&quot;, яка успішно йде у Молодому театрі, я просто почав перекладати для себе. Після цього я її показав Стасу Моїсеїву (режисер Молодого театру. - Авт.), йому так сподобалося, і він її поставив. Якщо мені подобається твори, які я читаю іншими мовами, я стараюся їх перекласти. І якщо ти добре зробив свою роботу, то режисер чи постановник завжди знайдеться.Про вас розповідають як про майстра анекдотів. Звідки з'явилася любов до цього жанру? Я викладаю в Острозькій академії і на відділі &quot;Літературна творчість&quot; кажу своїм студентам-творцям, що письменник мусить колекціонувати анекдоти, знати їх багато. Анекдот це є літературний твір у мініатюрі. Там є все: зав'язка, кульмінація, розв'язка. Це все зібрано максимально компактно. Якщо ти знаєш анекдоти, ти не матимеш проблем із сюжетом. Знання анекдотів шліфує і загострює у людини особисте почуття гумору. ...Розмова українця з росіянином. Українець стоїть на пагорбі і кудись далеко-далеко вдивляється. Підходить росіянин і каже: &quot;Что, братишка, куда смотришь? - Та оце дивлюся, де добре жити&quot;. Росіянин хмикнув і каже: &quot;Да чего ты смотришь, хорошо там, где нас нет... - Так оце я і дивлюсь, де вас нема&quot;. На західних і східних українців це також можна спроектувати. На жаль, ми приречені жити в одній країні.ЧОМУ У ЛЬВОВІ ВОДЯТЬ &quot;КОЗЛА ТАБАЧНИКА&quot;, А В ДОНЕЦЬКУ НЕ ВОДЯТЬ?Тобто ви, як багато політиків, поділяєте українців по лінії Дніпра? Це дуже складно. Насправді, і в Східній Україні є прекрасні мислячі люди, і патріоти, і т. д. Але їх там така меншість... На жаль, серед східняків переміг і домінує &quot;гомосовєтікус&quot;, якому приємно згадувати, як воно було за Брежнєва. Це старші люди, але найгірше, що вони інфікують собою молодь, і молодь щиро вірять, що за совєтів було &quot;золоте щасливе життя&quot;.Але ж не вся молодь на Сході така...Я не бачу доказів існування іншої. Чому вони зараз не протестують? Чому у Львові водять &quot;козла Табачника&quot;, а у Луганську не водять, чи в Донецьку не водять, у Дніпропетровську? Їх влаштовує, що творить Табачник? Тоді вони не патріоти. Але той самий Жадан, який днями протестував проти Януковича в Берліні, з Харкова... Але це Жадан. Я його люблю і шаную, як уже казав раніше. Та один Жадан весни не робить. Нехай вийде 50 студентів протестувати в Харкові, і тоді я скажу: східняки прокинулися. Я про це навіть оду напишу. Незабаром традиційне свято книги - Львівський форум. Чим цього разу порадуєте своїх читачів? У мене виходить новий роман, який називається &quot;Хвороба Лібенкрафта&quot;. Страшно важко розповісти, про що цей роман. Цей роман про три речі: про театр, про внутрішній зір і про смерть. Через тиждень книжка буде в книгарнях, а презентація відбудеться 17 вересня на форумі у Львові в мистецькому центрі &quot;Дзиґа&quot;. Пізніше буде презентація і в Києві. УНІАН]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Чат з Сергієм Жаданом на порталі Artvertep.com]]></title>
      <pubDate>Sat, 04 Sep 2010 23:56:55 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Культура]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/articles/culture/1629</link>
      <description><![CDATA[Я не політик, я не знаю виходу з політичної ситуації. Я знаю, що коли тебе намагаються витіснити з твоєї території - потрібно чинити опір. Про територію я не лише в географічному аспекті]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[Про інтернет-сінгл 300 китайців і музикуСпівпрацю з &quot;Собаками&quot; можна вважати відповіддю на Андруховичеву з &quot;Карбідо&quot;? Можна. А можна і не вважати. Ми ж зовсім інше робимо. Сергію, тобі особисто СКА подобається? Що зараз слухаєш з зарубіжної і української музики? Подобається, звісно, інакше б ми з Собаками не співпрацювали. Для чого робити те, що не подобається. З української музики слухаю все. Останнім часом переглядаю в YouTube Першу Руту - молодих Гадів і Сестричку Віку. На попередньому альбомі Жадан начитував, а на новому синглі - співає. Таким буде весь новий альбом? Ні, навряд чи таким буде весь альбом. Та й не спів це, скоріше художній крик. Але так чи інакше, новий альбом напевне буде відрізнятись від першого. Сподіваюсь, у кращий бік. Сергію. як вважаєте, пісня &quot;Берці&quot; зблизить вас із робітничими верствами суспільства? Скоріше, із безробітними верствами. Песню &quot;Берцы&quot; надо назвать &quot;ВДВ&quot;! Рейтинг скачиваний будет намного выше, переименуете? Гарна ідея, дякую. Так і зробимо в альбомі. СКА очень здоровски поднимает настроение, какие социальные темы будут подняты в продолжении? Я думаю, в наступних піснях теж буде соціалка. Мені цього бракує в сучасній українській музиці. Социалка ясно что будет, интересно кто следующий? Шахтеры, медработники, журналисты сельских новостей, лесничие, космонавты? Я думаю в Україні є багато соціальних та професійних груп, які чекають на виразників своїх інтересів Яка зараз ситуація із альтернативною музикою у Харкові? &quot;Спірічуелс Госпелс&quot; повторити реально? Ситуація дуже цікава. У нас велика кількість цікавої музики, деякі гурти знають, деякі - зовсім ні. Шкода, що все це майже не фіксується на дисках і про існування цих груп мало хто знає поза Харковом. Сергію, інтернет-сингл це добре, а все ж таки коли буде повноцінний альбом і чи буде? Думаю, буде наступного року. Не раніше. На жаль, тепер немає можливості його робити. Але десь узимку візьмемось. Про фестиваліСергію, із чим цікавеньким до нас у Чернівці на фестиваль з 3 по 5 вересня завітаєш? Сергій_Жадан: Із віршами - старими й новими. Там, на жаль, формат обмежує в часі, але щось та й почитаю. Дуже добре, що такий фестиваль з'явився, сподіваюсь, з цього вийде щось цікаве (з цього можна буде зробити кілька оповідань). А як Ви думаєте чому на сході України так мало фестивалів(музичних, літературних) я маю на увазі масштабних, таких наприклад як ДНЗМ? Щодо фестивалів, мені здається, одна з причин їхньої нечисленності - відсутність адекватності з боку місцевого населення. Згадайте, як переважна більшість гуляйпільців ставилась до гостей фестивалю. Але, здається, це не лише на Сході така ситуація. Просто на Заході, наскільки я розумію, легше змобілізувати немісцевих. В будь-якому разі стан фестивалів дуже добре характеризує загальний куьтурний стан, рівень зацікавленості літературою, музикою і так далі. Зараз не займаєтесь організацією якогось фесту? Щодо фестів - я тепер намагаюсь допомогти друзям провести в Харкові фестиваль 24-26 вересня. Має бути цікаво. Слідкуйте за рекламою на artvertep.com. Про політикуЩо б двома словами хотілося побажати нашому президенту? Виходу на пенсію. Але ж президентська пенсія - удар по бюджету країни... Президентське правління - ще більший по ньому удар. У Берліні Яник вас з Карпою тупо проігнорував. Якими будуть подальші кроки? Він не проігнорував, він переховався в готелі. Треба, мабуть, наступного разу винаймати сусідній номер. Не було бажання в Берліні із Карпою кинути по яєчку чи башмаку в Януковіча/Тігіпка, щоб, як ви сказали, наша влада не почувалася за кордоном &quot;розслаблено й самовпевнено&quot;? Ні, було бажання з ними поговорити. Тігіпко, до речі, вийшов, поговорив, не побоявся. А що ви хотіли б запропонувати саме Януковичу, Сергію? Якійсь конкретний проект? Я не знаю, наскільки взагалі конкретними можуть бути свобода слова та свобода зібрань. Але знаю, що вони є важливими. Сергію, ваша з Карпою акція в Берліні - то окремий епізод, чи ти плануєш повернутися до суспільної діяльності? Не знаю, в мене є відчуття, що нас просто змушують повернутись &quot;до суспільної діяльності&quot;. Сергію, який вбачаєш вихід з політичної ситуації для України? Я не політик, я не знаю виходу з політичної ситуації. Я знаю, що коли тебе намагаються витіснити з твоєї території - потрібно чинити опір. Про територію я не лише в географічному аспекті Чи стане розуму Східній Україні визнати поразку зі своїм Президентом з його невиконаними обіцянками? Визнавати поразки ніхто не любить. Чи не надихає наша влада на щось літературне? Описати, наприклад, Ахмєтову, і всілякі перли Яника... Ні, не надихає, чесно кажучи. Хіба що на якісь пасквілі. Щодо Чехова - чи варто вишукувати в його біографії/творчості &quot;українське начало&quot;? Не знаю, це питання до адміністрації президента. Яке враження від перебування за кордоном останнім часом - імідж України постраждав уже непоправно? Є якісь надії на його бодай часткову реанімацію? Чи на Заході ми настільки пофігу, що ніхто нє замєтіл потєрі бойца? Думаю, скоріше, ніхто нічого не помітив. Розпач і розчарування можна помітити хіба що поміж тих, кому Україна була цікава. А таких ніколи не було багато. Не знаєте, чому нашим письменникам постійно задають питання про політику? І менше про творчість? Не знаю. Можливо тому, що письменники відповідають на всі питання, а політики лише на ті, які їм зручні. Тому письменників питають про все, навіть про те, чого вони не знають. Можливо якщо письменникам задають питання більше про політику ніж про ЇХ творчість, то того варті і ті письменники, і та творчість? Ну, в принципі, наші політики теж мало чого варті, але ж їх про літературу ніхто не питає. Сергію, добрий день, чи не збираєтесь емігрувати? Якщо так, то що робити нам, тим хто залишиться? ))) Ні, емігрувати, звісно, не збираюсь, і ніколи про це не думав. Незабаром повернусь в Україну. Годі про політику, скажіть, будь ласка, одруження якось вплинуло на вашу любовну лірику, чи в цьому жанрі ви більше не працюєте? Я в цьому жанрі живу. :-) Про ВорошиловградНаскільки сильно буде відрізнятись Ворошиловград повний від журнальної версії (в сенсі наскільки в Кур'єрі його урізали)? В журнальному варіанті немає двох розділів. Без них твір теж можна читати, але краще з ними. Плюс, книга краще відредагована. Чи будете ви на Львівському форумі з &quot;Ворошиловградом&quot;? Буду 19-го, в неділю, о 19.00 в театрі Курбаса. Приходьте. Цього року плануєте якусь програму на Форумі із &quot;Собаками&quot;? В межах львівського форуму очікується щось, окрім презентації книги Ворошиловград 19-го числа? Буде ще круглий стіл з питань геопоетики, який робить Ігор Сід. Це буде теж 19-го В ваших книгах вже докладно описаний Харків, в новій книзі ви взялись за Луганськ, коли прийде черга Донецька? В новій книзі не Луганськ, скоріше Луганська область. Але там є цілий шматок саме про стару Юзівку. Я з неї зробив такий український Новий Орлеан, місто джазменів. Тур з презентацією &bdquo;Ворошиловграда&quot; не буде поєднуватись з туром СКА, з Собаками в космосі? В яких містах ви будете презентувати книгу? Ні, не буде, хіба що в Дніпрі будуть Собаки. А так всюди будуть нудні літературні читання :-). 19-го презентація буде у Львові, потім в Острозі, Рівному, Києві, Кіровограді, Дніпропетровську та Харкові. Книгу можна буде придбати в Дніпрі до 23 вересня вже? Не знаю, сподіваюсь, буде можна. Її, наскільки знаю, вже надрукували. Про творчі тандемиЧи не плануєте з Сашком Бойченком написати чогось спільного у творчому тандемі? З Сашком плануємо спільно в творчому тандемі напитись у неділю. Жартую. Він же критик - які з ним можуть бути тандеми. Вони ж усі самотні вовки. Не планували спільну книжку з Карпою випустити? Та ні, для чого? Кожен робить щось своє. Про літературуВ недавньому інтерв`ю ви казали, що читаєте нову Забужку. Вже дочитали? Які враження? Вже дочитав. Враження строкаті. Чи будете ще упорядковувати збірки сучасної поезії (як була &quot;Готелі Харкова&quot;) і чи не думали зробити цей проект наприклад всеукраїнським і випустити подібні збірки по містам? Є ідея зробити Готелі Харкова-2, оскільки за останні кілька років у Харкові з`явилась велика кількість цікавих молодих авторів. Але не знаю, чи вийде - це некомерційні проекти, видавництва не надто зацікавлені видавати такі речі. Хто з збірки &quot;Декамерон&quot;, що вийшла нещодавно у видавництві КСД, на суб`єктивну точку зору Сергія Жадана - найкращий В Декамероні всі різні. Але, звісно, є ті, хто мені особисто ближчий і зрозуміліший. З очевидних причин прізвища називати не буду. Був якийсь період коли вистрілили Жадан, Андрухович, Прохасько, після того молодь є, але дійсно величин поки непомітно. Кого би Ви виділили серед сучасних молодих письменників? Мені здається, в Україні багато цікавих молодих авторів. &quot;Величини&quot; - це загалом не літературне поняття, скоріше мас-медійне. Богдану Матіяш, Сашка Ушкалова, Олега Коцарева. Хоча вони, мабуть, уже не молоді. Які книжки з прочитаних Жадан вважає найголовнішими у своєму житті? А з написаних? Найголовніші книжки - звичний набір дитячої класики: Дюма, Купер, Толкієн. Та я про це вже розповідав. Чи не думали Ви про те, щоб написати свою автобіографію? Скажімо.... в жанрі.... Остапа Вишні? Ні, про автобіографію не думав. Чим тоді на пенсії займатись? Скільки книжок на рік Фоліо заставляє вас писати? Про інші видавництва не думали? Фоліо мене не заставляє. Я роблю це сам і з задоволенням. А є золота середина в тому, що іноді треба написати книжку (бо контракт), а вона не йде, і що робити тоді? Краще, звісно, так відрегулювати свої стосунки з дійсністю, щоби підписаний контракт не заважав, а допомагав роботі. Але я книги за контрактами не пишу, тому мені про це складно говорити. Сергію, а чому сучасні письменники стільки пиячать? Ви часто буваєте на заході. Західні теж стільки п'ють? Думаю, так вони компенсують брак уваги з боку читачів. Стівен Кінг, думаю, не пиячить. Відпрацьовує контракти. Тобі ніколи не хотілося несподівано поставити хрест на літературній кар'єрі та зайнятися чимось радикально іншим? Щоб це було, якщо так? Поки що не хотілось. Але цілком може бути. Мені здається, літературою потрібно займатись доти, доки пре. Мене пре (навіть без грибів) :-). Що тобі подобається з вистав &quot;Арабесок&quot; за твоїми творами? Сподобалось &quot;Веселого Різдва, Ісусе&quot; Німці поставили на спектакль по &quot;Депеш Мод&quot;. Чи зможемо його побачити в Україні? Щодо вистави - ми хочемо з режисером привезти її наступного року в Україну, але не знаю, чи вдасться - все-таки це доволі дороге задоволення. За рахунок чого існує Сергій Жадан? Ну, тобто поезія, музика, вистави - це все добре, але що саме дає С.В.Ж. прибуток? Ви будете сміятись, але за рахунок поезії, музики, вистав. У нас із Собаками в космосі космічні гонорари :-) Яке Ваше відношення до власного процесу творчості? До власного процесу творчості я ставлюсь філософськи - мені це цікаво, відповідно, я цим займаюсь. Про Білорусь і білоруських партизанівА в Мінськ не збираєтесь? Не знаю, поки що ніхто не запрошує. Про життяКим би був Жадан, якби не музика і література? Якби не музика і не література - я б викладав у школі українську мову та літературу. І, може, підпрацьовував би ще фізруком. Сергію, за що у цьому житті тобі соромно? За те, що іноді доводилось ображати симпатичних людей, свідомо чи несвідомо Якщо кожну написану книгу вважати пройденим етапом, то зі скількох таких етапів має складатися життя Жадана? Етапи - це щось примусово-виховне. Мені більш подобається порівняти це з яскравими епізодами, кількість яких складно лімітувати. Якщо хтось колись надумає зняти про фільм про твоє життя і запропонує тобі будь-яку роль, окрім можливості грати самого себе - кого б ти тоді зіграв? Я б із задоволенням зіграв би в такому фільмі свого воєнрука. Це був запеклий чоловік, людина трудної судьби і твердих переконань. ]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Наливайченко назвав партію Тимошенко "вождистським проектом"]]></title>
      <pubDate>Sat, 04 Sep 2010 23:48:16 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Політика]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/news/anons/7407</link>
      <description><![CDATA[При цьому політик не виключив, що «Оновлення країни» може співпрацювати з політичними організаціями Арсенія Яценюка та Анатолія Гриценка.]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[Громадська ініціатива &laquo;Оновлення країни&raquo; веде переговори з демократичними політичними силами щодо співпраці. Про це повідомив сьогодні журналістам координатор громадської ініціативи Валентин Наливайченко.&laquo;Це перемовини. І все ж таки потрібен процес консолідації на основі конкретних дій з іншими громадськими, партійними, і в тому числі демократичними організаціями&raquo;, - сказав Наливайченко. За його словами, така консолідація повинна бути як на місцевому, так і на центральному рівні.&laquo;Консолідація заради спільних дій, в тому числі спільної підтримки, на місцевих виборах. Не буде так, що є &quot;Оновлення країни&quot; і Валентин Наливайченко, і ми підтримуємо тільки цього, а інших - ні. Якщо їх вже підтримують інші демократичні патріотичні сили, ми з радістю будемо приєднуватись до такого процесу підтримки і участі у виборах&raquo;, - зазначив він.Відповідаючи на запитання журналістів щодо конкретних політичних сил, з якими може співпрацювати &laquo;Оновлення країни&raquo; і, зокрема, чи братиме участь очолювана ним організація в анонсованій Юлією Тимошенко акції протесту біля Верховної Ради 7 вересня, Наливайченко сказав: &laquo;Ми у вождистських проектах участі не беремо&raquo;.При цьому політик не виключив, що &laquo;Оновлення країни&raquo; може співпрацювати з політичними організаціями Арсенія Яценюка та Анатолія Гриценка.]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Дніпропетровські спортивні школи відкриті для майбутніх олімпійців]]></title>
      <pubDate>Sat, 04 Sep 2010 23:44:11 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Спорт]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/news/anons/7406</link>
      <description><![CDATA[З 8 по 10 вересня у комунальних позашкільних навчальних спортивних закладах міста відбудуться Дні відкритих дверей.]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[З 8 по 10 вересня у комунальних позашкільних навчальних спортивних закладах міста відбудуться Дні відкритих дверей. Про це йдеться у повідомленні прес-служби Дніпропетровської міської ради. За інформацією з прес-служби, у ці дні діти та їх батьки зможуть поспілкуватися з адміністрацією закладів та тренерсько-викладацьким складом. Крім того, у ці дні пройдуть тематичні співбесіди &quot;Бути здоровим та спортивним - це модно!&quot;, показові виступи вихованців спортивних шкіл, спортивні змагання, естафети. Дні відкритих дверей проводяться в рамках заходів, присвячених Дню фізичної культури та спорту. Головна мета заходу - розвиток мережі міських дитячо-юнацьких спортивних шкіл та залучення дітей і підлітків до занять спортом.Розклад Днів відкритих дверей: КПНЗ &laquo;Міська спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву&raquo; - 9 серпня з 9.00 до 12.00 за адресою: вул. Херсонська, 3;КПНЗ &laquo;Міська дитячо-юнацька спортивна школа з водних та веслувальних видів спорту&raquo; - 8 вересня з 16.00 до 17.00 за адресою вул. Набережна Перемоги, 13;КПНЗ &laquo;Міська дитячо-юнацька спортивна школа з опорних видів спорту&raquo; - 9 вересня з 17.00 до 18.30 за адресою: вул. 6 Стрілкової Дивізії, 3, спортивна зала СК&laquo;Славутич&raquo; ДДІФКіС;КПНЗ &laquo;Міська комплексна дитячо-юнацька спортивна школа&raquo; - 9 вересня з 16.00 до 17.00 за адресою: КП ОСК &laquo;Метал&raquo;, вул. Столєтова, 19-А;КПНЗ &laquo;Міська комплексна дитячо-юнацька спортивна школа&raquo; - 9 вересня з 16.00 до 17.00 за адресою: ЗОШ № 142, вул. Замполіта Бєляєва, 2;КПНЗ &laquo;Міська спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з кінного спорту&raquo; - 8 вересня з 15.00 до 17.00 за адресою: КПНЗ &laquo;МСДЮШОР з кінного спорту&raquo; вул. Передова, 775-А; КПНЗ &laquo;Міська дитячо-юнацька спортивна школа з ігрових видів спорту&raquo; - 10 вересня з 12.00 до 13.00 за адресою: стадіон &laquo;Дніпротяжмаш&raquo;, вул. Гладкова, 39День фізичної культури та спорту відзначається щорічно у другу суботу вересня, цього року він припадає на 11 вересня. Для Дніпропетровська це свято є неодмінною складовою святкування Дня міста]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Партія Тимошенко оголошує мітинг на всю країну]]></title>
      <pubDate>Sat, 04 Sep 2010 23:42:46 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Політика]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/news/anons/7405</link>
      <description><![CDATA[7 вересня партія “Батьківщина”, головою якої є Юлія Тимошенко проведе всеукраїнську акцію протесту. Як повідомляють організатори, передбачається що одночасно з пікетуванням Верховної Ради України у Києві пройдуть пікетування місцевих рад у всіх містах України.]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[7 вересня партія &quot;Батьківщина&quot;, головою якої є Юлія Тимошенко проведе всеукраїнську акцію протесту. Як повідомляють організатори, передбачається що одночасно з пікетуванням Верховної Ради України у Києві пройдуть пікетування місцевих рад у всіх містах України.Приводом для мітингу тимошенківці називають нестерпні для простого населення економічні та політичні дії поточного уряду Миколи Азарова, зокрема невиправдане зростання цін на послуги ЖКГ, на продукти харчування та товари першої необхідності, підвищення пенсійного віку, податковий тиск на підприємців, подорожчання газу для населення, втрата української політичної та економічної незалежності.На думку прихильників &quot;Батьківщини&quot; влада в Україні на сьогодні є хибною і їй треба сказати рішуче &quot;Ні!&quot;Дніпропетровці свій протест мають висловити у цей день під стінами міської ради на центральному проспекті починаючи з 16:30.]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Футбол - народна гра а не забавка олігархів]]></title>
      <pubDate>Sat, 04 Sep 2010 04:21:45 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Політика]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/articles/politics/1628</link>
      <description><![CDATA[Український футбол вже давно не є народною грою, яка колись об'єднувала на трибунах стадіонів політиків, робітників, студентів та інтелігентів. Сьогодні він перетворився на забавку в руках олігархів.]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[Український футбол вже давно не є народною грою, яка колись об'єднувала на трибунах стадіонів політиків, робітників, студентів та інтелігентів. Сьогодні він перетворився на забавку в руках олігархів. Приватизувавши колись народні команди &quot;Динамо Київ&quot;, &quot;Шахтар&quot;, &quot;Металіст&quot;, &quot;Дніпро&quot; та інші українські клуби, вони перетворили їх на статусні речі особистого гардеробу. Ахмєтов, Коломойський, Суркіс, Ярославський, Жеваго, Тарута бавлячись у футбольні війни та купуючи щораз дорожчих іноземних футболістів, навперейми оздоблюють свої дітища коштовним камінням, яке зрештою виявляється убогою фальшивкою. Вони змагаються між собою за право зватися найбільш марнотратним футбольним олігархом країни і вкладають мільйони доларів у безталанних бразильців та африканців, підкуповують суддів та домовляються між собою про результати поєдинків. Заявляючи про готовність боротися з корупцією у чемпіонаті вони лише вуалюють своє бажання й надалі дурити всіх нас та одне одного. Разом з тим вони підривають національну економіку, адже реальний рівень зарплат футболістів іноді у сотні разів вищий, ніж той, який зазначений у їхніх податкових деклараціях, а сума трансферів гравців, на відміну від цивілізованих країн, лишається конфіденційною та викликає предмет для здогадів і спекуляцій у пресі.Завдяки такій ситуації, український футбол здебільшого виглядає неконкурентоздатним на міжнародній арені, що кожного року засвідчують провальні виступи наших клубів у Єврокубках та національної збірної у відбірних турнірах світової та європейської першостей. Українські вболівальники дедалі скептичніше ставляться до національного чемпіонату та Кубка України, оскільки характер більшості поєдинків не відповідає духу спортивної боротьби, а їхні результати є заздалегідь прогнозованими. Українці втрачають будь-який контакт з керівництвом улюблених команд. Вони втрачають можливість впливати на рішення футбольних олігархів щодо кадрової політики в клубах, за які вболівають, та не мають належної інформації щодо фінансового стану справ у командах. Викупивши не тільки в Україні, а й в усьому світі знані футбольні бренди, українські олігархи досі не усвідомили, що успадкували й відповідальність перед уболівальниками за збереження та примноження клубної слави і звитяг, які десятиліттями формували багато поколінь гравців їхніх команд.Мрії сотень тисяч хлопчаків з усіх куточків країни вдягти в майбутньому футболку улюбленого клубу залишаються нездійсненними, оскільки місця в командах їхньої мрії вже давно займають низькопробні іноземці. Наче з заводського конвеєру без упину завозячи їх до України, футбольні олігархи тим самим інвестують мільйони доларів у розвиток дитячо-юнацького футболу Бразилії, Нігерії, Румунії та інших країн світу. Україні водночас вони лишають занедбану спортивну інфраструктуру та нові проблеми з нелегальними емігрантами, армію яких поповнюють низькопробні футболісти та численні члени їхніх родин. Власників українських футбольних клубів цілком влаштовує така ситуація, адже на початку літа практично одноголосно вони відмовились від зменшення ліміту на легіонерів. Тих же іноземців, які в їхніх командах вже грають, окремі олігархи заходилися натуралізувати. В недалекому майбутньому гравцями національної збірної країни можуть стати не лише серб Марко Девіч, але й темношкірий африканець Папа Гуйє, його абстрактний побратим з племені Тутсі чи бразильський чаклун м'яча з пляжу Копа-Кабана. Це остаточно нівелює сутність змагань НАЦІОНАЛЬНИХ збірних та не залишить етнічним українцям місця для того, щоб проявити свої таланти та відстояти спортивну честь своєї країни.Загалом денаціоналізація національної збірної України та вітчизняних клубів виглядає цілком логічним кроком у напрямку ліквідації української державності, якій останнім часом активно підсобляють футбольні олігархи країни. Зокрема власники &quot;Шахтаря&quot; Рінат Ахмєтов, &quot;Динамо&quot; Ігор Суркіс, &quot;Арсенала&quot; Вадим Рабіновіч без упину реанімують тему об'єднання футбольних чемпіонатів України та Росії, ігноруючи при цьому регламентні норми УЄФА та нехтуючи думкою мільйонів українських уболівальників, які не бажають повернення до часів московсько-большевистського режиму та совєтської окупації. Для упокорення незгодних з такою позицією українські футбольні олігархи продовжують використовувати затерті совкові методи - міліцію на стадіонах. На відміну від цивілізованих країн, де практика охорони порядку на стадіонах цілком та повністю перебуває у компетенції волонтерів-стюардів, в Україні продовжують використовувати міліцію. Далекі від футболу та вболівальницьких традицій так звані правоохоронці є справжньою загрозою порядку на трибунах і саме вони відлякують багатьох уболівальників від відвідання футбольних поєдинків. Свавілля міліції у стосунках з вболівальниками раз по раз закінчується побиттям безневинних людей, однак репресивні функції, які виконують під час спортивних заходів пересічні патрульні наряди та спецпризначенці в обладунках, гідних бойових дій, цілком влаштовують власників клубів. Саме завдяки таким &quot;охоронцям&quot; вони можуть принижувати людську гідність українців, обмацуючи та роздягаючи їх догола при вході на трибуни, і саме завдяки ним вони не дозволяють вболівальникам використовувати національно-патріотичну сиволіку на трибунах, вивішувати портрети українських героїв, виголошувати національні гасла і співати патріотичних пісень.Чи маємо ми в собі почуття гідності, достатнє для того, щоб чинити опір свавіллю футбольних олігархів? Чи маємо ми в собі сили заявити про своє право впливати на розвиток національного футболу? Чи достатньо в нас сил захистити найкращі традиції футбольних фанатів і не перетворитися на інертних &quot;кузьмичів&quot; та холуїв, котрих керівники клубів табунами звозять на футбольні матчі і забезпечують &quot;правильними&quot; банерами та гаслами? Час заявити про себе на повний голос! Приходь у вівторок, 7 вересня о 14:00 до стадіону &quot;Динамо імені Валерія Лобановського&quot; і візьми участь у марші футбольних фанатів!!!Футбол - народна гра а не забавка олігархів!УП]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Інститут комуністичної пам'яті]]></title>
      <pubDate>Sat, 04 Sep 2010 01:12:31 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Суспільство]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/articles/sosiety/1627</link>
      <description><![CDATA[Твердолобі комуністичні дядечки зі своїх позицій не вступляться: стара гвардія вимирає, але не здається. Що ж - це теж вихід.]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[Ото часи настали! Уже комуністи будуть вирішувати, що саме нам слід пам'ятати з нашої історії, а чого не варто й згадувати. Теперішній директор Інституту національної пам'яті професор Валерій Солдатенко - комуніст зі стажем. І то не просто собі комуніст, а переконаний більшовик. І чхати йому на те, що ніде у світі комуністична ідея так і не виправдала себе, а там, де вона перемогла, біда чорна. Зрештою, це добре видно на прикладі двох Корей. Солдатенко, як комуніст, не визнає Голодомору з великої літери, а лише з маленької, і продовжує переконувати, що причини полягали зовсім не в геноциді. А, мовляв, такі обставини склалися. Чудова позиція, її варто взяти на озброєння усім, хто заперечує Голокост - бо чим завинив бідний Адольф, якщо так обставини склалися?Призначення комуніста, ідейного послідовника терористів і катів, директором Інституту національної пам'яті - це все одно, що призначити члена нацистської партії директором інституту Голокосту.Але Солдатенко не один. Дмитро Табачнік уже взявся розпеченим залізом випалювати з підручників &quot;помилкове&quot; трактування Голодомору. Під роздачу, правда, потрапили й Крути і Конотоп, аби дітки ніколи не засумнівалися в тому, що обидва братні народи жили душа в душу. Ба навіть колонізація України росіянами та заборона української мови і книги згладжена і скидається на приємну рожеву ідилію.Парадокс полягає в тому, що запеклий борець із Голодомором Дмитро Табачнік, який рекомендував Валерія Солдатенка на нову посаду, колись дотримувався діаметрально протилежної думки. Олексій Гарань, зокрема, нагадав про цікавий факт, який багатьом призабувся. 15 травня 2003 р. Верховна рада визнала Голодомор актом геноциду. А напередодні прийняття звернення, віце-прем'єр-міністр Дмитро Табачнік, виступаючи у Раді, потрясав стіни таким ось спічем:&quot;Ми мусимо донести до світу, що штучні голодомори радянської епохи були нашим українським Голокостом. Це був свідомий геноцид українського народу, який наклав свій безжальний відбиток на всю нашу історію, на національну самосвідомість&quot;.От як цікаво! Під променистим сяйвом Кучминої лисини наш Діма розгледів, що Голодомор був - такі да! - геноцидом, ба навіть - свят! свят! - Голокостом! А в тіні буйної шевелюри Януковича усе враз вкрилося туманом і недомовками.А далі ще цікавіше. Товариш Солдатенко того ж таки 2003 року вступив з Табачніком у дискусію на сторінках &quot;Дзеркала Тижня&quot;. Його тоді здивувало, що віце-прем'єр-міністр, історик за спеціальністю, вдався у своїй доповіді до таких термінів, як &quot;голокост&quot;, &quot;український голокост&quot;. Завважте! Обидва рази Солдатенко пише Голокост з малої літери, зрештою, як і Голодомор.Виявилося, що асоціації, які викликали ці терміни в комуністичній голові Солдатенка, відразу пов'язалися з роллю &quot;єврейства у тихих зловісних подіях. Представники цього етносу, як відомо, займали досить помітне місце в каральних органах і при цьому були далеко не сторонніми спостерігачами трагічних процесів. Про чиїсь бажання виставити рахунок російському народу - правонасліднику СРСР - за трагедію 1933 року доповідач згадав, а відносно інших - промовчав. Можливо, не випадково?&quot;Остання фраза дуже тонко натякала на національне походження самого Табачніка. Ясна річ, після такої публікації євреї звинуватили товариша Солдатенка у антисемітизмі. А чого вони сподівалися? Комуністи сталінської закваски усі були щирими антисемітами. Як і нацисти.Солдатенко взагалі при згадці про Голодомор вдається до блюзнірських висловлювань типу: &quot;Давайте поплачемо...&quot; А коли ця фраза викликала обурення, то став боронитися тим, що вона вирвана з контексту, хоча контекст там був нічим не кращий. Тому &quot;давайте поплачемо&quot; і забудемо.І справді, чого тут багато просторікувати? Скоро ми почуємо від Солдатенка справжню версію про причини Голодомору. А якою вона буде, уже можна судити з висловлювання мера Москви Лужкова, який, поки Москва задихалася в димах і пожежах, грів пузо на дорогому курорті, а приїхавши, почав пояснювати, що такі природні аномалії важко передбачити: &quot;Достаточно вспомнить страшную засуху 20-х годов прошлого века на Украине, получившую название голодомора, - это длилось несколько лет&quot;.Не біда, що Лужков переплутав 1920-ті роки з 1930-тими, а головне, що причина вже є - посуха! І про цю посуху ми вже чули і в совєтський час, і навіть на початку 90-тих років від комуністів, які мужньо боролися з терміном &quot;геноцид&quot;, незважаючи на те, що вже були відомі дані Гідрометцентру про те, що жодної посухи не було, а зерно експортувалося на Захід.Зараз Солдатенко роздає наліво і направо інтерв'ю, в яких намагається тлумачити свою роль на новій посаді і розповідає про те, чим він буде займатися. Але при цьому вдається до якихось дивних, як для історика заяв. Наприклад: &quot;Люди повинні зрозуміти й відчути, що на початку ХХ століття в Росії не було в лексиконі слів &quot;Україна&quot;, &quot;українець&quot;, такого поняття не було навіть у географічному значенні, не кажучи вже про політичне. Що відбулося після прийняття Універсала 20 листопада 1917 року? Відродилася українська державність із власним українським ім'ям&quot;.Але якщо таких слів, як &quot;Україна&quot; й &quot;українці&quot;, ще не було, то звідки ж вони взялися? А-а, здогадуюся - їх вигадали галичани, а їм цю ідею підсунули австрійці. Все стало на свої місця. Тут принаймні товариш Солдатенко співає дуетом з Табачніком.Але те, що можна вибачити Табачніку, чиї наукові досягнення вкриті загадками, не можна вибачити директорові цілого Інституту. Невже йому, як історикові, невідомо, що ще створена 1764 р. на терені Слобожанщини нова губернія спершу мала офіційну назву &quot;Українська&quot;.А на початку XІX ст. у Росії з'явилися друком ряд видань з промовистими титулами: &quot;Украинский вестник&quot; (1816-1819), &quot;Украинский домовод&quot; (1817), &quot;Украинский Альманах&quot; (1831), два випуски &quot;Укра&shy;инского сборника&quot; (1838, 1841), а також упорядковані М. Максимовичем альманахи &quot;Украинец&quot; (1859, 1864). М. Кос&shy;томаров опублікував &quot;Українські балади&quot;, &quot;Украинские сце&shy;ны из 1649 года&quot; і написав програмний документ Кирило-Ме&shy;фодіївського братства &quot;Книга битія українського народу&quot;, П. Куліш - віршовану епопею &quot;Україна&quot; (1843).То як же ж &quot;України&quot; й &quot;українців&quot; не було?У програмних засадах Братства Тарасівців (1893 р.) зазначено: &quot;Українофільство по&shy;казало нам і цілому світови, що існує і нидіє якийсь зне&shy;волений, зрабований народ, що зветься Українцями&quot;. Один із засновників Братства Тарасівців, громадський і політичний діяч Микола Міхновський у брошурі, що вийшла 1900 р. під назвою &quot;Самостійна Україна&quot;, писав: &quot;Ми не хочемо довше зносити панування чужинців, не хочемо більше зневаги на своїй землі. Нас горстка, але ми сильні нашою любов'ю до України&quot;.Цитати можна множити і множити, однак це тільки потрясіння повітря. Твердолобі комуністичні дядечки зі своїх позицій однаково не вступляться: стара гвардія вимирає, але не здається. Ну, що ж - це теж вихід.ТСН]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Дніпропетровський наркокур’єр намагався вивезти наркотики на тілі]]></title>
      <pubDate>Fri, 03 Sep 2010 10:19:31 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Iнцидент]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/news/anons/7404</link>
      <description><![CDATA[У потязі сполученням "Дніпропетровськ-Москва" правоохоронці затримали 31-річного безробітного жителя обласного центру. У схованках на тілі та серед особистих речей він намагався вивезти до Росії 493 капсули трамадолу, 5080 пігулок комбінованого медичного препарату "Терофун" (псевдоефедрину гідрохлорид).]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[Співробітники Служби безпеки України у Дніпропетровській області спільно з працівниками УМВС на Придніпровській залізниці перешкодили контрабанді наркотичних засобів до Російської Федерації. Про це повідомили у прес-центрі ГУ СБУ у Дніпропетровській області.У потязі сполученням &quot;Дніпропетровськ-Москва&quot; правоохоронці затримали 31-річного безробітного жителя обласного центру. У схованках на тілі та серед особистих речей він намагався вивезти до Росії 493 капсули трамадолу, 5080 пігулок комбінованого медичного препарату &quot;Терофун&quot;.&quot;Загальна вартість вилучених наркотичних речовин за цінами &quot;чорного ринку&quot; становить близько 100 тисяч гривень&quot;, - зазначили у прес-центрі.Пігулки &quot;Терофун&quot; використовуються для виготовлення особливо небезпечної наркотичної речовини.Стосовно наркокур'єра порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 305, ч. 1 ст. 307 та ч. 1 ст. 311 (незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів) КК України. ]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Виборча кампанія в Україні стартує 11 вересня]]></title>
      <pubDate>Fri, 03 Sep 2010 08:46:01 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Політика]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/news/anons/7403</link>
      <description><![CDATA[Виборча кампанія по місцевих виборах розпочнеться в суботу, 11 вересня. Відповідне рішення було прийнято на засіданні Центральної виборчої комісії 3 вересня.]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[Виборча кампанія по місцевих виборах розпочнеться в суботу, 11 вересня. Відповідне рішення було прийнято на засіданні Центральної виборчої комісії 3 вересня, - передає &quot;tsn.ua&quot;.&quot;Центральна виборча комісія оголошує 11 вересня 2010 початком виборчого процесу чергових виборів депутатів Верховної Ради Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, окрім Київського міського голови, депутатів Київської міської та Тернопільської міської рад&quot;, - сказав голова ЦВК Володимир Шаповал.Відповідно до закону &quot;Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів&quot;, виборчий процес починається за 50 днів до дня виборів.Нагадаємо, 30 серпня Верховна рада виключила із закону про місцеві вибори вимогу про обов'язкову реєстрацію місцевих організацій політичних партій мінімум за 365 днів до дня місцевих виборів для участі в них.10 липня Рада прийняла нову редакцію закону про місцеві вибори, встановивши, що вони проводяться за мажоритарно-пропорційною системою без участі блоків політичних партій.Зазначимо, чергові місцеві вибори відбудуться 31 жовтня.]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Увага! Тимчасове припинення руху]]></title>
      <pubDate>Fri, 03 Sep 2010 08:18:48 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Суспільство]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/news/anons/7402</link>
      <description><![CDATA[З 8:00 7 вересня до  8:00 8 вересня на Самарському узвозі у районі залізничного переїзду 200 кілометр + 811 метр перегону Нижньодніпровськ-Вузол-Ігрень буде тимчасово припинено рух транспорту.]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[З 8:00 7 вересня до  8:00 8 вересня на Самарському узвозі у районі залізничного переїзду 200 кілометр + 811 метр перегону Нижньодніпровськ-Вузол-Ігрень буде тимчасово припинено рух транспорту.Як повідомили у структурному підрозділі &quot;Дистанція колії Нижньодніпровськ-Вузол&quot; Державного підприємства &quot;Придніпровська залізниця&quot;, рух припиняється у зв'язку з заміною переїзного настилу.]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Завтра у Дніпропетровську боксерське шоу від братів Кличків]]></title>
      <pubDate>Fri, 03 Sep 2010 07:34:45 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Спорт]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/news/anons/7401</link>
      <description><![CDATA[Цього дня Інтерконтинентальний чемпіон за версією WBO у середній вазі Макс «Tiger» Бурсак проведе перший захист титулу у поєдинку проти американця Брайана Вєри.]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[За тиждень до поєдинку Володимира Кличка та Семюеля Пітера, 4 вересня у Дніпропетровському палаці спорту &laquo;Метеор&raquo; відбудеться не менш видовищне боксерське шоу за підтримки компанії братів кличків &laquo;K2 Promotions&raquo;. Як раніше повідомляв &laquo;Дніпроград&raquo;,  цього дня Інтерконтинентальний чемпіон за версією WBO у середній вазі Макс &laquo;Tiger&raquo; Бурсак проведе перший захист титулу у поєдинку проти американця Брайана Вєри.Сьогодні боксери пройшли традиційну процедуру зважування перед боєм. Відмінності у мірах ваги (фунти та кілограми) ледь не збили з пантелику і самого Брайана Вєру, і присутніх експертів, котрі спочатку констатували &laquo;перебір&raquo; ваги, але потім виявилося, що насправді усе у межах допустимого. Вага Вєри - 72 кг 650 г, вага Бурсака - 72 кг 400 г.Обидва бійці налаштовані серйозно та рішуче, і, звісно ж, сподіваються не просто перемогти свого суперника, а нокаутувати. Нагадаємо, на рахунку Вєри 11 нокаутів, в активі Бурсака - 8 перемог нокаутом.Окрім головного поєдинку між Бурсаком та Вєрою, відбудуться цікаві бої між відомими українськими та іноземними боксерами.]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Одеському координатору "Оновлення країни" cпалили авто]]></title>
      <pubDate>Fri, 03 Sep 2010 07:08:42 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Iнцидент]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/news/anons/7400</link>
      <description><![CDATA[В ніч на 3 вересня згорів автомобіль «ланос», що належав координатору «Оновлення країни» в Одесі Сергію Гуцалюку. Він вважає інцидент підпалом і пов’язує його зі своєю громадсько-політичною діяльністю.]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[В ніч на 3 вересня згорів автомобіль &laquo;ланос&raquo;, що належав координатору &laquo;Оновлення країни&raquo; в Одесі Сергію Гуцалюку. Він є активістом Української народної партії, а також лідером громадських організацій &laquo;Комітет оборони Одеси&raquo; та &laquo;Чорноморське гайдамацьке об'єднання&raquo;. Гуцалюк вважає інцидент підпалом і пов'язує його зі своєю громадсько-політичною діяльністю.Сергій Гуцалюк зауважив, що саме зараз його організація веде судовий процес із партією &laquo;Родіна&raquo;, і додав: &laquo;Ми неодноразово зверталися до СБУ, обласної прокуратуру з приводу антидержавницької, антиукраїнської діяльності цієї організації та її лідера Ігора Маркова, а також інших маргінальних шовіністичних організацій&raquo;. Гуцалюк переконаний, що машина не могла загорітися сама, оскільки була у чудовому стані - тільки-но пройшла техогляд. Тепер згорілий вщент &laquo;ланос&raquo; відновленню не підлягає.  На місці фахівці провели роботу по встановленню причин пожежі. Попередні висновки: не виявлено слідів короткого замикання, яке б могло призвести до самозаймання, джерело загоряння - зовнішнє. Остаточні результати експертизи будуть відомі згодом.&nbsp;Фото: Думская.net ]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[На Дніпропетровщині злочинці продали за кордон 200 крадених труб]]></title>
      <pubDate>Fri, 03 Sep 2010 05:59:19 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Iнцидент]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/news/anons/7399</link>
      <description><![CDATA[Лише за попередніми підрахунками, на теперішній час збиток від діяльності кримінальників складає понад 200 тисяч гривень.]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[З 2007-го по 2010-й на території Дніпропетровської області члени одного зі злочинних угруповань, використовуючи підробні документи та корумповані зв'язки, здійснювали незаконний демонтаж зрошувальних систем у ряді районів області. Про це повідомляє відділ зв'язків з громадськістю ГУ МВС УКраїни в Дніпропетровській області.Після демонтажу на трубах знищували іржу за допомогою спеціальних механічних приладів і обробляли бітумом. За фальшивими документами товар вивозився на продаж за кордон.Загалом зловмисникам вдалося викопати близько 200 труб різного діаметру. Лише за попередніми підрахунками, на теперішній час збиток від діяльності кримінальників складає понад 200 тисяч гривень. Але ця цифра далеко не остаточна.За даним фактом порушена кримінальна справа за ст. 185 ч. 5 Кримінального кодексу України (&laquo;Крадіжка вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою&raquo;). Наразі затримані два раніше не судимих мешканці м. Дніпродзержинська, працівники приватних структур. Слідство триває.]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Олійник йде в мери Дніпропетровська як “прогресивний лідер”]]></title>
      <pubDate>Fri, 03 Sep 2010 04:46:01 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Політика]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/news/anons/7398</link>
      <description><![CDATA[Політична партія "Україна майбутнього" має намір висунути в мери Дніпропетровська кандидатуру народного депутата Святослава Олійника. Про це йдеться в заяві керівника Дніпропетровської міської організації партії Олексія Зосименка]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[Політична партія &quot;Україна майбутнього&quot; має намір висунути в мери Дніпропетровська кандидатуру народного депутата Святослава Олійника. Про це йдеться в заяві керівника Дніпропетровської міської організації партії Олексія Зосименка.&quot;Нинішня ситуація, коли за крісло мера борються два основні кандидати: діючий вже більше, ніж два терміни міський глава Іван Куліченко та Загід Краснов, який з 2006 року очолює більшість у міськраді, позбавляє Дніпропетровськ надії на зміни&quot;, - зазначили в партії.&quot;Місту потрібен новий мер, активний дніпропетровець, не замішаний у розподілі міських ресурсів. Сьогоднішньому Дніпропетровську необхідний молодий та одночасно вже досвідчений, освічений, прогресивний лідер&quot;, - наголошується в повідомленні.Нагадаємо, що кілька місяців тому у інтерв'ю нашому виданню Олійник на пряме питання, чи планує він висуватися на мера Дніпропетровська, категорично відмовився, зазначивши, що &quot;ще не дозрів до того, щоб усе кинути, полишити всі проекти, які є, і займатися каналізаційними люками, балками, водою...&quot; Чому відбулася така різка зміна світогляду у їх лідера лише за 4 місяці, у партії &quot;Україна майбутнього&quot; не пояснили.]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Наступного тижня в "Метеорі" - бадмінтон]]></title>
      <pubDate>Fri, 03 Sep 2010 03:28:54 -0600</pubDate>
            <link>http://www.dniprograd.com/ua/news/anons/7397</link>
      <description><![CDATA[У Дніпропетровську з 8 до 11 вересня, на арені палацу спорту “Метеор”, відбудеться міжнародний турнір з бадмінтону серед юніорів «Ukraine International».]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[У Дніпропетровську з 8 до 11 вересня, на арені палацу спорту &quot;Метеор&quot;, відбудеться міжнародний турнір з бадмінтону серед юніорів &laquo;Ukraine International&raquo;, що входить до серії турнірів під егідою Європейської Федерації бадмінтону &laquo;European Junior Badminton Circuit 2010/2011&raquo;.За словами організаторів, подібний турнір проводиться у Дніпропетровську вперше. До нас з'їдуться спортсмени з шести країн світу - Росії, Білорусі, Казахстану, Португалії, Ізраїлю та, звісно, України. З іноземних команд змагатимуться 43 хлопці та 33 дівчини. Україну представлятимуть понад 40 спортсменів.Учасники змагатимуться за олімпійською програмою в одиночних, парних та змішаних категоріях. За результатами турніру будуть відібрані спортсмени, які візьмуть участь в юніорському Чемпіонаті Європи-2011. Головним суддею змагань буде Лайоша Ксанду (Угорщина). Юніорську збірну України на змаганнях представлятимуть вихованці спеціалізованої дитячо-юнацької збірної олімпійського резерву з бадмінтону імені К.В. Вавілова. В колекції збірної - золоті медалі на Першості Європи 1991 та 1995 років, срібні медалі на Чемпіонаті Європи серед юнаків у 2006 році та інші нагороди. Така репутація українського і, зокрема, дніпропетровського бадмінтону допомогла отримати позитивну відповідь від Європейської Федерації на проведення даного турніру саме у Дніпропетровську.]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Дніпропетровськ може втратити статус мільйонника вже цьогоріч]]></title>
      <pubDate>Fri, 03 Sep 2010 03:25:02 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Суспільство]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/news/anons/7396</link>
      <description><![CDATA[За попередніми даними, чисельність наявного населення у Дніпропетровську, за оцінкою на 1 серпня 2010 р., складала 1006,3 тис. осіб і упродовж січня–липня 2010 р. скоротилася на 7,2 тис. осіб.]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[За попередніми даними, чисельність наявного населення у Дніпропетровську, за оцінкою на 1 серпня 2010 р., складала 1006,3 тис. осіб і упродовж січня-липня 2010 р. скоротилася на 7,2 тис. осіб. Про це йдеться в повідомленні Головного управління статистики в Дніпропетровській області.Якщо збережеться такий самий темп падіння чисельності населення обласного центру, вже до нового року вона перейде нижче за межу в 1 мільйон мешканців.Загальне зменшення чисельності населення відбулося за рахунок його природного скорочення на 2,3 тис. осіб та за рахунок міграційного скорочення - на 4,9 тис. Серед прибулих у Дніпропетровськ 53,5% становили мешканці Дніпропетровської області, 35,4% - інших областей України. Іммігранти з країн СНД та Балтії складали 8%, з країн &quot;далекого зарубіжжя&quot; - 3,1%.Серед вибулих з Дніпропетровська 66,6% виїхали у міста та райони області, 31% - до інших областей України, 0,8% - до країн СНД та Балтії, і до країн &quot;далекого зарубіжжя&quot; вибуло 1,6% емігрантів. Демографічна картина Дніпропетровська типова для всієї країни. На 1 липня 2010 р. в Україні проживало 45859,8 тис. осіб. Упродовж січня-червня 2010 р. чисельність населення зменшилася на 103,1 тис. осіб, або на 4,5 особи у розрахунку на 1000 жителів. ]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Тепловики все ще винні за газ, хоча населення й розрахувалося]]></title>
      <pubDate>Fri, 03 Sep 2010 03:08:23 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Економіка]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/news/anons/7395</link>
      <description><![CDATA[В минулому році відсоток сплати боргів за тепло мешканцями області становив 93,9%. Станом на 1 вересня 2010 року він зріс до 100,4%.]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[Голова обласної державної адміністрації Олександр Вілкул провів нараду щодо забезпечення підприємствами теплоенергетики області повних розрахунків за природний газ, спожитий в опалювальному сезоні 2009/2010 року. На нараді були присутні заступники голови ОДА, начальники профільних управлінь. ОДА, керівники місцевих органів влади та підприємств теплоенергетики області. Під час наради було наголошено, що погашення боргів підприємствами теплоенергетики за газоспоживання йде високими темпами, що дозволило скоротити сукупну заборгованість майже вдвічі - з 600,9 млн грн. до 320,3 млн грн.За словами губернатора, 98% боргу що залишився - борг теплопостачальників великих міст. Для них був розроблений графік погашення заборгованостей, згідно з яким підприємства теплокомуненерго мають вийти на 100% рівень оплати попередніх періодів до початку нового опалювального сезону. В разі невиконання графіку Олександр Вілкул пообіцяв найжорсткіші міри щодо керівників підприємств, аж до звільнення.Згідно затвердженого графіку, зокрема, у вересні мають погасити борги:по м. Дніпропетровську -127,6 млн грн,&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; у тому числі МКП &quot;Дніпропетровські міські &nbsp;теплові мережі&quot; -&nbsp; 86,2 млн грн,&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; КП &quot;Теплоенерго&quot; - 21,2 млн грн;по м. Кривому Рогу-126,9 млн грн,&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; у тому числі КП &quot;Криворіжтепломережа&quot; -17,5 млн грн,&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; &quot;Криворізька ТЦ&quot; -109,2 млн грн;по м. Дніпродзержинську (КП &quot;Дніпродзержинськтепломережа&quot;) - 23,4 млн грн,по м. Павлограду (КП &quot;Павлоградтеплоенерго&quot;) -12,7 млн грн,по м. Вільногірську (КП &quot;Теплові мережі м. Вільногірськ&quot;) -&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; 8,9 млн грн,по м. Нікополю - 8,3 млн грн,&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; у тому числі НКП &quot;Нікопольтеплоенерго&quot; - 5,3 млн грн,&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; ТОВ &quot;УК Сучасні Інвестиційні технології&quot; - 3 млн грн;по м. Марганцю (КП &quot;Марганецьтепломережа&quot;) - 4 млн грн,по м. Новомосковську (ДП ОКП &quot;Новомосковськтеплоенерго&quot;) - 2,8 млн грн,по м. Орджонікідзе (ОМКП &quot;Орджонікідзетеплоенерго&quot;) - 2,4 млн грн.В минулому році відсоток сплати боргів за тепло мешканцями області становив 93,9%. Станом на 1 вересня 2010 року він зріс до 100,4%.]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Коноплянка відмовився від зайвих думок]]></title>
      <pubDate>Fri, 03 Sep 2010 02:56:06 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Спорт]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/news/anons/7394</link>
      <description><![CDATA[Півзахисник “Дніпра”, який має допомогти молодіжній збірній України у нелегкому протистоянні зі своїми однолітками з Франції, розповів, що не так в “Дніпрі” й чого чекати від збірної.]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[Євген Коноплянка - одна з ключових фігур молодіжної збірної України. І хоча хлопець за рівнем своєї майстерності й підтвердив своє право виступати за головну команду країни, він, а також Ярослав Ракицький і Максим Коваль викликані саме до молодіжки, адже їй необхідно буде зіграти чи не найважливіший матч відбірного циклу - проти потужної збірної Франції.Напередодні двобою Євген запевнив кореспондента &quot;Спорт-експрес в Україні&quot;, що поєдинок на стадіоні &quot;оболонь&quot; у Києві буде видовищним, а наші хлопці налаштовані лише на перемогу. Втім, сам Коноплянка очікує, що матч легким не буде, оскільки молоді французи - зазвичай дуже технічні й фізично витривалі. До того ж французька збірна традиційно багато забиває.Говорячи про ситуацію у дніпропетровському &quot;Дніпрі&quot;, який п'ять матчів поспіль не може перемогти не самих сильних суперників і забив за цей час усього одного гола, Коноплянка назвав її не кризою, а швидше &quot;невезінням&quot;. На його думку, у останньому матчі з донецьким &quot;Металургом&quot; все складалося в команди добре, й моментів було безліч, але &quot;результат не прийшов&quot;.Про причини такого невезіння сам Коноплянка воліє не думати. На разі всі футболісти &quot;Дніпра&quot; відпущені у тижневу відпустку, після якої, за словами півзахисника, буде відверта розмова між гравцями та тренерами й вирішаться питання &quot;як жити далі&quot;.]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Продавці мандатів]]></title>
      <pubDate>Fri, 03 Sep 2010 02:16:31 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Політика]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/articles/politics/1626</link>
      <description><![CDATA[Прохідне місце в партійному списку кандидатів у депутати місцевої ради можна вторгувати за суму від $25 тис. до $100 тис]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[Що ближче до виборів31 жовтня, то активні&shy;&shy;ше політичні сили шукають джерела фінансування своїх кампаній, а місцеві бізнесмени - способи потрапити до місцевих рад. Попит породжує пропозицію: прохідними місцями в списках торгують чи не всі найбільші партії країни. Маєте бажання й гроші - можете домовитись і про висунення вас від тієї чи іншої політсили кандидатом у мажоритарному окрузі. Намагаються не відстати від важковаговиків і дрібні партії, які також пропонують потенційним покупцям свої послуги.Гроші вирішують усеГромадяни за пропозицією політичних сил ставлять хрестики в бюлетенях народних праймеріз, вивчають біографії кандидатів та програми партій, що планують брати участь у виборах. А партії в цей час вирішують, як сформувати списки на власний розсуд. Точніше, вирішують усе гроші: в прохідних частинах партійних списків чи в лавах кандидатів-мажоритар&shy;ників опиняються ті, хто може заплатити за місце. За оцінками політтехнологів і політичних експертів, ціни на місця в списках зросли вдвічі порівняно з попередньою місцевою кампанією (від $25 тис. у середньому за прохідне місце в списку до міської ради - до $50 тис.). Підвищення тарифів пов'язують із запровадженням жорсткіших вимог до кандидатів: нині кандидата в мери чи до місцевої ради може висувати лише партія. До того ж за партійними списками обиратимуть половину складу місцевих рад (другу половину - за мажоритарними округами), тож конкурс на прохідні місця в цих списках збільшився.Представившись довіреною особою відомої в Деснянському районі Києва людини, кореспондент Тижня спробував домовитися про прохідне місце в списках кількох політичних партій для обрання до Деснянської райради (це було до того, як Київрада звернулася до парламенту щодо ліквідації райрад у столиці).В &laquo;Сильній Україні&raquo; пропозицію &laquo;співпраці&raquo; сприйняли з ентузіазмом. &laquo;Перш за все потрібно вступити до партії та підтримувати політику Тігіпка. Я так розумію, з ресурсами у вашого кандидата проблем немає. Тоді нехай приходить в офіс, вступає до партії, потім із інших питань говоритиме з керівником районної організації. Можливо, висунемо вашого кандидата за мажоритаркою. Думаю, в нього високі шанси&raquo;, - обнадіяв представник районного штабу &laquo;Сильної України&raquo;. Схожою була і реакція Деснянської організації &laquo;Фронту змін&raquo;, де потенційному кандидатові теж запропонували йти за мажоритарним округом, додавши, що всі деталі обговорять під час особистої зустрічі з керівником штабу місцевої організації.Подібні схеми діють і в інших великих партіях. За даними політичних консультантів, вартість місця в партійному списку до райради найбільш популярних у Києві &laquo;Сильної України&raquo;, &laquo;Фронту змін&raquo; та БЮТ сягає $50 тис. Приблизно за таку саму суму, як стало відомо Тижню, готова продавати місця в списку й &laquo;молода команда&raquo; Леоніда Черновецького. Хоча сам Черновецький ще не визначився, з якою партією і під якою назвою йтиме на вибори. Найдорожчими в столиці є місця від партії влади: щоб балотуватися до райради від Партії регіонів, доведеться викласти $100 тис. А от стати кандидатами-мажоритар&shy;никами від ПР можуть далеко не всі - лише особливо &laquo;цінні кадри&raquo;, яких регіонали самі в різній спосіб залучають до своїх лав.У Київській області, де біль&shy;&shy;ша перспектива розподілу земельних ресурсів, мінімальна ціна прохідного місця в списку - $100 тис. У Полтавській, Херсонській, Дніпропетровській областях охочим пройти до місцевої влади доведеться сплатити $50-100 тис. Бажаючі потрапити до Севастопольської міської ради можуть домовитися про купівлю за $50 тис. одразу трьох прохідних місць.&laquo;Чим більше рада має доступу до ресурсів, тим більша конкуренція, й тим вища ціна за місце в списку. Якщо це, наприклад, Козин, де сотка землі коштує від $10 тис. до $100 тис., конкуренція до ради буде дуже висока&raquo;, - пояснює політолог Ігор Жданов.Висування кандидатом за мажоритарним округом, за словами експертів, коштує дешевше, приблизно $10-25 тис., адже кандидат оплачує тільки право висуватися від певної партії. Проведення самої кампанії вимагатиме від нього додаткових витрат. Але попит на мажоритарні округи не менший, ніж на місця в партійних списках, позаяк новий закон про вибори позбавив представників місцевих еліт можливості самовисуватися.Виборчий політконсалтингАктивізувалися напередодні місцевих виборів і дрібні партії. Хтось із них прагне скористатися нагодою &laquo;продатися в хороші руки&raquo;, інші зголошуються висувати місцевих авторитетних осіб за мажоритарними округами й навіть консультувати їх із питань ведення кампанії. Щоправда, конкурувати з ПР їм украй важко, розповідають у цих політичних силах, адже більшість потенційних клієнтів прагне потрапити саме до партії влади.&laquo;Продам політичну партію, що має реєстрацію більше одного року й необхідну кількість партійних організацій. Партія не брала участі в політичному процесі, не брала участі у виборах. Проведення з'їзду, зміна керівних органів, зміна назви&raquo;, - такі оголошення почали регулярно з'являтися на сайтах безкоштовних оголошень чи форумах провідних ЗМІ. Середня ринкова ціна на такі партії, за даними політтехнологів, становить $300 тис.Кореспондент Тижня звернувся за номером телефону, вказаним в одному з таких оголошень, щодо купівлі політичної партії начебто для впливового бізнесмена. &laquo;Партія має 19 осередків, включаючи великі міста, такі як Київ, Харків, Дніпропетровськ, коштує $45 тисяч&raquo;, - повідомила жінка на ім'я Тетяна, яка представилась посередником із продажу партій. &laquo;Я надаю загальну інформацію, якщо вас зацікавила пропозиція, всі деталі зможете з'ясувати під час зустрічі з власником партії. Ви берете гроші, приходите на зустріч, ми проводимо переговори й вирішуємо всі питання&raquo;, - розповіла посередниця. Після оформлення угоди новому власникові партії нібито буде надано допомогу з оформлення зміни керівництва партії та її назви. Вочевидь, аби викликати більшу довіру до себе, наша співрозмовниця додала, що не вперше допомагає оформити договір купівлі-продажу політичної сили.Деякі партії розміщують відповідні оголошення на власних офіційних інтернет-сторінках.&laquo;ЛДПУ запрошує представників місцевих еліт, ініціативні групи до співпраці та готова надати структури (свої та партнерів) для ство&shy;рен&shy;ня місцевих блоків&raquo;, - зазначено на сайті Ліберально-демократичної партії України (могли б і осучаснити свою пропозицію, адже новий закон забороняє брати участь у виборах блокам. - Ред.). Голова партії Ігор Душин підтвердив, що вони допомагають охочим потрапити в політику: мовляв, висувають кандидатів у мери та до місцевих рад, готові надати партосередки &laquo;в оренду&raquo; політичним силам, яким не вистачає власних у певних регіонах тощо. &laquo;Зараз ми працюємо з 24 різними партіями, від нас піде три мери, кілька кандидатів до обласних рад, кілька людей буде в маленьких містах&raquo;, - розповідає Ігор Душин. Найбільше, за його словами, клієнти цікавляться проектом &laquo;Нова сила&raquo;, найменшим попитом користується &laquo;Союз анархістів України&raquo;. Від відповідей на запитання про фінансовий бік справи наш співрозмовник, звісно, ухилився. Політологи ж називають Ігоря Душина ледь не монополістом на українському ринку маргінальних партій та місць у їхніх списках.Скористатися моментом намагаються й інші політичні &laquo;малюки&raquo;. Партія &laquo;Народна довіра&raquo;, наприклад, оголосила конкурс на висунення кандидатів за мажоритарними округами. Одна з головних вимог до претендентів - подання разом з іншими документами декларації про доходи.Як правило, на додаток до таких партій чи права висунення під їхнім прапором пропонують і послуги зі створення впізнаваного бренду, консультації щодо специфіки регіону, соціологічні дослідження, юридичний супровід проекту на місцевому рівні тощо. Ці замовлення оплачують окремо.Тиждень і собі спробував вийти на цей ринок, розмістивши в інтернеті оголошення: &laquo;Перспективна політична сила продасть місце в партійному списку. Допоможемо з висуненням кандидатів за мажоритарними округами&raquo;. Але відгуків поки що не отримали. Схоже, потенційних покупців, попри палке бажання опинитись у владі, ще остаточно не зрадив здоровий глузд: краще заплатити більше партії-важковаго&shy;вику, отримавши певні гарантії, ніж задешево довіритися сумнівним професіоналам. Готові ж піддатися на подібні провокації мусять пам'ятати, що ризикують натрапити не лише на жартівників, а й на справжніх шахраїв, які продадуть кота в мішку.Утім, якості товару не гарантує ніхто: реальна кількість уторгованих партосередків у більшості випадків виявляється вдвічі меншою за обіцяну. Сама ж така угода не має жодного юридичного підтвердження, принаймні доки покупець не зареєстрований головою партії.Ті, хто купує маргінальні партії, ризикують навіть більше, ніж покупці місць у списках. Як розповідають наближені до ПР джерела, на черговій (або навіть позачерговій) сесії парламенту партія влади планує скасувати норму про обов'язковість реєстрації партійних організацій за рік до виборів. А, отже, гроші, витрачені на купівлю партій, можуть виявитися викинутими на вітер.]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Податковий кодекс: слабка, смердюча, сильна?]]></title>
      <pubDate>Fri, 03 Sep 2010 01:58:39 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Економіка]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/articles/economy/1625</link>
      <description><![CDATA[Чому потрібно було терміново приймати навіть такий недосконалий податковий кодекс?]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[Питання щодо прийняття Податкового кодексу України уже не &laquo;хіт сезону&raquo;. Можна й далі до осені вільно без остраху &laquo;контрабасити&raquo;, а там &laquo;дон-вибори&raquo; для тих, кого не потруять стоковим непотребом з усього світу. У правлячої братви не вистачило ні інтелекту, щоб зробити адекватним сучасності текст і зміст законопроекту, ні сили духу щоб прийняти хоч такий. А треба було скористатися &laquo;кредитом довіри&raquo; й через &laquo;не можу&raquo; приймати у другому парламентському читанні кодекс, бо інакше з феодалізму в соціалізм не перескочити. Голова парламентського комітету Наталія Королевська попередню тезу опустила і правильно донесла до широкого загалу думку того ж експерта, що кодекс написано на технологічній базі минулого століття. Тому треба ще оте безкінечно довге &laquo;трішечки&raquo; почекати, удосконалити й т.п.Це &laquo;трішечки&raquo; тягнеться уже півтора десятиліття. Податкову систему, яка вийшла родом з радянської планової економіки &laquo;без експлуататорів&raquo;, спочатку &laquo;вигинали&raquo; під створення &laquo;економічної еліти&raquo;, потім - під нищення колгоспів, під інвесторів взагалі й навіть під окремо взятого &laquo;інвестора&raquo;, під вибори і, відповідно, під &laquo;бідну бабусю з петрушкою&raquo; й тому подібне. Одним закручували гайки, а іншим давали цілі &laquo;зони&raquo; зі спеціальним економічним режимом не платити податки на імпорт. В Україні виникла багатоукладна економіка, яку творили зиск олігархів, заробітчанські гроші гастарбайтерів, життя в задзеркаллі, головним чином, виробничих та залежних від держбюджету підприємств на загальній системі оподаткування і свобода бізнесу підприємців на спрощеній системі оподаткування та бухгалтерського обліку, які утворили внутрішній офшор для себе. Справа дійшла до того, що податкова інспекція в кожному конкретному випадку давала &laquo;листа&raquo;, який попри його незаконність мав силу закону для підприємства чи підприємця. Після помаранчевої революції податківці мусили були знайти до кожної &laquo;економіки&raquo; свій безкорисливий підхід, що разом з кризою призвело до величезної дірки в бюджеті й до розуміння необхідності привести податкове законодавство до єдиного стандарту, а бізнес - до однакових умов його ведення. Податківці зібрали до купи декілька досі діючих нормативно-правових актів до єдиного тому, назвали це кодексом і отримали більше п'яти тисяч зауважень на його адресу від зацікавлених сторін.У підсумку законотворчих потуг податківців шановна пані Королевська з одного боку, біло-голубий професор Михайло Чечетов з другого боку, Міжнародний Валютний Фонд з третього боку та усі економічні конкуренти й просто недруги України з усіх інших мислимих боків мають одностайну позицію - перенести прийняття податкового кодексу на якусь майбутню осінь. Й позиція ця вкрай цікава і для Європи, бо експортне орієнтованій Німеччині в принципі не потрібно буде зі зброєю в руках захищати свої зовнішні ринки, а імпортне орієнтована Україна стане, як казав директор фонду Конрада Аденауера пан Ланге, &laquo;вільною територією&raquo;. Країні з низькою якістю життя личить спрощення, - стверджує Віктор Єрофеєв, кажучи про Росію. В Україні, як це не дико звучить, завдяки &laquo;спрощеній системі оподаткування та бухгалтерського обліку&raquo; можна з захисниці &laquo;бабусь з петрушкою&raquo; нардепки Ксенії Ляпіної зробити варену ковбасу й вільно продати на чи біля базару без кримінальних наслідків. Нема тіла - нема справи. Нема документів - нема відповідальності. Чому потрібно було терміново приймати навіть такий недосконалий податковий кодекс? Нам байдуже до проблем і боргів урядів. Але як жити в країні, де відсутня документарне підтверджена ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ по всій вертикалі буття за безпеку товарів і якість послуг чи то для громадянина і споживача, чи то влади і в торгівлі, чи то в економіці і суспільстві? Та то є високі слова. Обивателю слід зрозуміти просте: після скасування обов'язкової сертифікації продуктів харчування за умови відсутності жорсткого контролю виробників і постачальників, матимемо смердючу Україну і сморід може скоро стати трупним. Владі з цим мабуть треба було кінчати через Євро-2012: ресторатори не встигнуть збагнути, що тепер тільки вони крайні. І от тепер, навздогін до Податкового кодексу пустили на котре коло законопроект щодо реєстраторів розрахункових операцій - скорочено РРО, які в народі називають ще касовими апаратами. Попри дивовижно державницьку позицію Михайла Бродського з Держкомпідприємництва, до сонму захисників &laquo;бідних бабусь з петрушкою на Лексусах&raquo; долучилися і Леонід Козаченко, і Сергій Тігіпко. Та якщо сумління Леоніда Козаченка можна якось виправдати його новим статусом голови Ради підприємців, то позиція останнього високопосадового урядовця більш ніж &laquo;не така як у всіх&raquo; членів уряду Миколи Яновича Азарова.Податковий кодекс є інструментом для досягнення цілей бюджетного кодексу країни. Навіть торговцю, який зліз з дерева торгувати бананами, це вже зрозуміло. Бо після десятиліття &laquo;свободи бізнесу&raquo; майже чотирьом мільйонам базарних торговців враз захотілося мати хоча б якусь пенсію, належні медичні та освітні послуги для себе і членів своїх сімей. А ці суспільні блага бувають тільки в бюджеті країни. Завдяки кучмівській &laquo;спрощеній системі оподаткування&raquo;, псевдо-електоральний псевдо-малий бізнес з 1998 р. фактично не сплачував внесків і податків до відповідних фондів бюджету. Тепер на дворі в парі з політичним популізмом фінансова криза. Олігархи дають гроші тільки на виборну агітацію агітаторам й не дають грошей на пенсії тим, хто голосує. А ті, хто чесно намагався сплачувати податки за загальною системою оподаткування, вже не хочуть чи не можуть платити за себе й того, хто жив і заробляв тільки для себе. Технічною базою найнижчого фізичного рівня виконання податкового кодексу є касові апарати. Саме за допомогою них визначаються обсяги реалізації продукції в торгівлі, усуваються економічні стимули для контрабанди, торгівлі фальсифікатом, контрафактом і небезпечною для життя й здоров'я продукцією. Торговцю бананами зрозуміло, що без касового апарату і податковий кодекс, і бюджетний кодекс, і соціальні програми уряду й навіть питання повернення позик Міжнародному Валютному Фонду перетворюється в таку собі &laquo;фата моргану&raquo;, в фікцію. Через касовий апарат може зникнути корупція як масове і всеохоплююче явище малого бізнесу влади. І усі страхіття перевірками азаровського податкового кодексу розбиваються об касовий апарат, якщо підприємець чесно працює &laquo;по-білому&raquo;: нехай податківець бере й гризе його, шматок розумної пластмаси, доки апарат &laquo;не дасть на лапу&raquo;... Ясно, що не дасть, що кінець поборам контролерів і корупції на низах...Мабуть саме тому Наталія Королевська каже, що питання застосування касових апаратів повинно регулюватися спеціальним окремим законом, а не податковим кодексом. А Сергій Тігіпко каже, що питання застосування касових апаратів повинно регулюватися податковим кодексом, а не спеціальним окремим законом. Інші захисники малого бізнесу кажуть, що перш ніж розширювати сфери застосування касових апаратів, слід вивчити досвід усіх країн за останні тисячу років і провести глибоке аналітичне дослідження доцільності для нашої країни... Днями в Кабінеті Міністрів України лідер &laquo;нової&raquo;, якщо можна так сказати, політичної сили провів оту нараду щодо урядового законопроекту про зміни до закону про РРО і умив руки. Нехай законотворці дійсно введуть в закон про реєстратори розрахункових операцій поняття &laquo;електронна стрічка&raquo;, бо &laquo;малому&raquo; бізнесу обтяжливо три роки зберігати рулони копій чеків. Особливо обтяжливо, коли &laquo;малий бізнес&raquo; - то є великі торгові мережі та торгово-розважальні центри з багатомільйонними оборотами за день, тиждень, місяць... А от переводити &laquo;спрощенців&raquo; на РРО, які за масштабами і обсягами готівки в обороті уже сильніші за олігархів, знову не на часі. В слабкій країні влада слабка на гроші. Вочевидь, що влада слабка. Причина банальна: відсутня формалізація власності. Податковий кодекс - то лише інструмент зміцнення інституту власності та, безперечно, і влади. Завдяки податковому кодексу на власника накладається легальне право легально сплачувати податки на легальні надбання. Позалегальні бізнесмени в політиці то є слабкі політики, бо їхній позалегальний бізнес є ахіллесовою п'ятою в політичних цілях інших бізнесменів-політиків. Щоб вирватися з цього кола потрібна сила й мужність, а не вигода. Та вигода робить таку еліту слабкою у всьому і вона ніколи не збудує сильну Україну, бо через сморід корупції не видно легальності вигоди. Байдуже, що один із них сьогодні відповідальних за економічний блок уряду і знає, що Україну спіткала найглибша економічна криза саме через слабкість влади і внутрішнього ринку, через технологічну й інформаційну відсталість торгівлі. Дивлячись в їхні прозорі як скло очі, може здатися, що головне для них - це вигода від інвестицій в електоральні очікування. Та насправді не &laquo;бідна бабуся з петрушкою&raquo; і платники податків, а власники хмельницьких та одеських ринків контрабандного непотребу є спонсорами на виборах &laquo;нових&raquo; політичних сил і визначають закони життя суспільства, слабкість і сморід в сильній Україні.УІС]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Кредит – міськраді, Петровського – мешканцям, місту – об’їзну]]></title>
      <pubDate>Fri, 03 Sep 2010 01:28:59 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Економіка]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/news/anons/7393</link>
      <description><![CDATA[Найнавантаженішу магістраль міста – проспект Петровського – мають намір закрити на капітальний ремонт, після якого автомагістраль не буде використовуватися в якості основної транспортної артерії криворізького та київського напрямку.]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[Найнавантаженішу магістраль міста - проспект Петровського - мають намір закрити на капітальний ремонт, після якого автомагістраль не буде використовуватися в якості основної транспортної артерії криворізького та київського напрямку. Задля цього, щоправда, необхідно буде побудувати об'їзну дорогу, проект якої підготовлений та затверджений Головним архітектурно-планувальним управлінням міста. Згідно з проектом, зазначає начальник ГоловАПУ Юлія Саєнко, дорога має проходити поза межами житлових кварталів через промислову зону &quot;Південмашу&quot;, шинного заводу та заводу пресів й виходити аж на Запорізьке шосе. Звідти вантажівки зможуть попасти на трасу Харків-Сімферополь через Південний міст, до аеропорту та рухатись у напрямку Запоріжжя.Єдина проблема таких гарних і честолюбних планів - це фінансування на суму, порівняну з річним бюджетом міста. За словами Юлії Саєнко, міська влада має намір взяти кошти в кредит. От тільки не уточнює - в кого і на яких засадах, а також з яких джерел місто в результаті буде той кредит повертати.]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[У Дніпропетровську продовжують провалюватися під землю вантажівки]]></title>
      <pubDate>Fri, 03 Sep 2010 01:15:29 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Суспільство]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/news/anons/7392</link>
      <description><![CDATA[2 вересня близько 15 години на розі вулиць Пастера та Ленінградської сталося ДТП - причеп вантажівки, що віз зерно, провалився під асфальт, який в цьому місці просідає вже не перший рік.]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[2 вересня близько 15 години на розі вулиць Пастера та Ленінградської сталося ДТП - причеп вантажівки, що віз зерно, провалився під асфальт, який в цьому місці просідає вже не перший рік.Автомобіль &quot;Камаз&quot; з причепом, віз зерно на Дніпропетровський елеватор. За свідченням очевидців аварії, звертаючи з вулиці Пастера на вулицю Ленінградську, водій не помітив просідання дорожнього покриття і потрапив у яму переднім правим колесом причепа. В результаті під вагою навантаженого вщент причепа (10 тон зерна) провалля розширилося, причеп відірвався і перехилився. Кілька тон зерна висипалося на проїжджу частину й потрапило до калюжі.Саме калюжу води, що роками тече з люку неподалік, звинуватив водій у тому, що сталося - адже вода підмила грунт, і асфальт фактично висів у повітрі, а через саму калюжу водій не помітив ями, куди потрапило колесо.На щастя, на допомогу постраждалому водієві майже одразу приїхали інші вантажівки з елеватора, які витягли постраждалий причеп та допомогли зібрати розсипане зерно.За фактом події працівниками ДАІ складено протокол про ДТП.]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[У Дніпропетровську дітей батькам повертають солдати ВВ]]></title>
      <pubDate>Fri, 03 Sep 2010 01:01:15 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Суспільство]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/news/anons/7391</link>
      <description><![CDATA[Солдати патрульної служби, що охороняли громадський порядок увечері другого вересня в Індустріальному районі міста, знайшли та повернули батькам трирічного хлопчика.]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[Солдати патрульної служби, що охороняли громадський порядок увечері другого вересня в Індустріальному районі міста, знайшли та повернули батькам трирічного хлопчика.Дитина, що самостійно чимчикувала вздовж проїзної частини вулиці Косіора близько 18.30, привернула увагу патрульних відсутністю будь-якого супроводу. Підійшовши до дитини, військовослужбовці переконалися, що вона доглянута, охайна і до того ж поводиться напрочуд самостійно і впевнено. Молодший лейтенант Максима Терновський розповів, що хлопець бадьоро повідомив, що його звуть Богданом і йому три рочки, а от на запитання, де його мама і тато, не відповів. Також трирічний Богдан не зміг назвати адресу своєї домівки, тож офіцер зв'язався із черговим найближчого райвідділу внутрішніх справ. Як з'ясувалося, у райвідділі вже більше години чекає батько малюка, який оголосив дитину у розшук. Як виявилося, того вечора чоловік прийшов забирати Богдана з дитячого садочка, а поки збирав його речі, не помітив, як той сам вийшов із дошкільного закладу у вечірні обійми метушливого міста. Військові правоохоронці доставили дитину до райвідділу службовим автомобілем, чим порадували й малюка й батьків. Як повідомили в управлінні Центрального територіального командування ВВ МВС України, лейтенанта Терновського, а також патрульних солдатів представлено до матеріального заохочення.]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Демографічна криза: сучасна проблема чи радянський спадок?]]></title>
      <pubDate>Fri, 03 Sep 2010 00:27:27 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Суспільство]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/articles/sosiety/1624</link>
      <description><![CDATA[Для асиміляції китайців Росії потрібен новий проект: Росія-Московія]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[Демографічна криза останніми роками стала чи не найпершою проблемою найбільших пострадянських країн - Росії та України. Причому, на відміну від більшості розвинених країн Європи, де чисельність населення стабілізувалася і головною проблемою є скоріше &laquo;старіння&raquo; націй, у вищезгаданих уламках СРСР катастрофічним є саме різке скорочення чисельності населення, за темпами якого ми вже займаємо провідні позиції у світі. Так, в Україні за неповні два десятиліття незалежності чисельність громадян зменшилась із більш ніж 52&nbsp;мільйона до неповних 46, і попри деяке пожвавлення народжуваності, що спостерігається кілька останніх років, переломити цю негативну тенденцію поки що не вдається.Але пояснювати такий стан справ лише погіршенням рівня життя переважної більшості населення у 1990 - 2000-і&nbsp;рр. було б неправильно, адже в республіках Середньої Азії і Кавказу незважаючи на всі економічні негаразди населення зростає. Тож можна припустити, що існують більш глибинні причини, які зумовили сьогоднішню ситуацію. І це припущення стало більш обґрунтованим, коли на очі потрапила стаття видатного гарвардського професора Романа Шпорлюка, написана ним ще в 1970-ті&nbsp;рр. і присвячена саме прогнозу демографічної ситуації в СРСР на наступні 20 - 30&nbsp;років. (До речі, раджу купити збірник статей цього автора, що вийшов українською мовою під назвою &laquo;У пошуках майбутнього часу&raquo;.) У ті часи до розпаду Радянського Союзу залишалось ще майже два десятиліття, і зрозуміло, що автор не зумів передбачити цю епохальну подію. Але вона повинна була статися з огляду на демографічну ситуацію, підштовхнута зсередини самим КДБ СРСР. Адже утримувати вкупі велику кількість різних націй стало неможливо через невідповідність темпів асиміляції населення темпам його зростання. А ідея підтримувати монолітність Радянського Союзу як тюрми народів почала вже себе вичерпувати.Сьогоднішнє бажання Росії асимілювати українське населення у вже незалежній державі з точки зору демографії виглядає начебто природним, у Росії про &laquo;збирання земель&raquo; говорять дуже багато. Адже сучасній багатонаціональній країні надзвичайно потрібен потужний проект, котрий міг би переплавити не тільки ті народи, котрі живуть на її території, а й ті, котрі туди активно переселяються. На відміну від ситуації 35-річної давності, тепер вже йдеться і про китайців. Проте хибність та застарілість сьогоднішнього підходу до цього питання очевидні. Російський підхід приречений на поразку, адже збирати сьогодні потрібно не землі (їх у цієї країни більш ніж достатньо), а народи, нації, людей. Росії, на відміну від інших, менших за розміром та геополітичними амбіціями країн, допоміг би проект, подібний до того, що був використаний у США, де ідеологічною основою переплавки різних націй в одну були не національні вільна економіка та демократія. Потрібно визнати, що до ХХІ&nbsp;ст. цей американський проект був успішним. Але Росія вперто товчеться на застарілому ідеологічному базисі, адже і православ'я, і панславізм мають серйозні ознаки національного та етнічного, тому неслов'янським і неправославним народам і до сьогодні важко вливатися в новий імперський проект. Інша справа українці: вони, за словами ідеологів нової Російської імперії, вже є росіянами (йдеться про південь і схід України). Треба тільки закріпити деякі ідеологічні міфи у їхній свідомості, і тоді вони стануть справжньою основою майбутньої російської нації. Хоча назву народу з огляду на тих же китайців потрібно буде змінити, як це зробили в СРСР, винайшовши &laquo;радянський&raquo; народ по аналогії з &laquo;американським&raquo;. Теоретично можна прогнозувати, що &laquo;Московія&raquo; як назва майбутньої країни і &laquo;московський народ&raquo; як назва майбутньої імперської нації можуть більше влаштувати кремлівських ідеологів. Власне, не їх самих, а ті мільйонні маси людей, котрі мусять сприйняти ідеологію єдиної держави. Фактично в тій майбутній Московії російською мала б залишитися тільки мова (хоча, можливо, її теж треба було б суттєво змінити, додавши до неї елементи монгольської, татарської та арабської мов, щоб мати більшу привабливість для неслов'янських народів). Тому, на мою думку, в наступні десятиліття ми можемо стати свідками нового, не національного проекту нової Росії, якщо, звичайно, еліта цієї країни не вирішить врешті-решт обмежити свої кордони Уральськими горами та річкою Дон. Для України в цьому випадку відкриються досить цікаві перспективи, після того як буде зупинено демографічний колапс.Пропоную вам трохи поповнити свої знання з недавньої історії та проаналізувати самим цю дуже важливу тему, прочитавши скорочену версію статті Романа Шпорлюка.Нації СССР у перспективі 2000&nbsp;року(&laquo;Сучасність&raquo;, 1977, № 10)Західні дослідники національного питання вже протягом років дискутують над демографічними процесами в СССР і їх можливим впливом на міжнаціональні відносини. Особливо багато пишеться про російсько-середньоазійські стосунки у перспективі двох - трьох десятиліть, тобто до 2000&nbsp;року.Без огляду на те, як ті чи інші вчені оцінюють спроможність радянської системи розв'язати наслідки демографічного вибуху в Азії, вони одностайно визнають велике значення цього явища.Дуже цікаву й контроверсійну статтю про демографічні перспективи СССР опублікували професори Роберт Люїс і його співавтор Річард Ровленд, під провокативним заголовком &laquo;Схід є Захід і Захід є Схід... Переміщення населення в СССР і його вплив на суспільство&raquo;. Автори арґументують, що як економічні фактори вирішують, що турки, алжирці чи пуерторіканці їдуть шукати роботи в Європі чи Америці, так у недалекому майбутньому узбеки, казахи і таджики з'являться в європейській частині Союзу і в Сибіру.Особливе місце в літературі теми становить студія Меррея Фешбека і Стівена Рапавого, поміщена в томі Совєтська економіка у новій перспективі. Автори передбачають, що в 1976 - 80&nbsp;роках Середня Азія і Закавказзя дадуть 44,6% приросту населення СССР у працездатному віці; у 1981 - 85&nbsp;роках цей відсоток дорівнюватиме 131! (Це означає, що інші частини СССР, у тому числі Україна, не будуть мати приросту, в порівнянні з попереднім п'ятиліттям, а навпаки, у них зменшиться кількість працездатного населення.) У п'ятилітті 1986 - 90 ті ж два райони Союзу дадуть 122&nbsp;відсотки приросту, а в 1996 - 2000&nbsp;роках їхня частка зменшиться до 67,5%.Читачам, яким подібного роду теми не є близькі, буде, може, цікаво знати, що різні органи федерального уряду США систематично підготовляють демографічні оцінки й прогнози для різних частин і країн світу. Ще два роки тому Бюро перепису населення Департаменту торгівлі опублікувало Проекцію населення СССР і восьми складових частин за віком і статтю: 1973 - 2000. Автор Ґодфрі Болдвін зробив проекцію в чотирьох т.зв. Серіях, приймаючи кілька можливих демографічних моделей за період до 2000&nbsp;року. За його даними, населення всього СССР у 2000&nbsp;році становитиме від 290,6 до 343,3&nbsp;млн, населення України - від 49,8 до 57,4&nbsp;млн. Як бачимо, населення України збільшиться мало (47&nbsp;млн у 1970&nbsp;році). Також Російська республіка зросте мало, досягаючи від 137,1 до 157,7&nbsp;млн, тим часом як у році 1970 вона мала 130&nbsp;млн. Усі прогнози передбачають, що Росія не буде мати більшості населення СССР у 2000.Етнодемографічні перспективи СССР цікавлять західних дослідників не менше, ніж теперішні національні відносини. Тема ця хвилює і радянських публіцистів і демографів. Досі однак ніхто з них не відважився зробити проекцію з дотеперішніх етнічних тенденцій у майбутнє. З яким хвилюванням, отже, ми взяли до рук примірник книжки, щойно виданої в Москві, яка таку проекцію дає! Г.&nbsp;А.&nbsp;Бондарська у книжці п.з. Рождаемость в СССР (Этно-демографический аспект) дає гіпотетичну екстраполяцію розміру 15&nbsp;націй СССР, що мають свої союзні республіки, до 2000&nbsp;року, при чому виходячи з їх демографічної структури до 1970&nbsp;року. (Отже, як вона сама наголошує, це не передбачення, а власне екстраполяція тенденцій, які напевне в дійсності не залишаться такими самими.) Тим не менш подібні проекції є цікаві й корисні: вони помагають бачити гостріше, яскравіше сучасність. Бондарська не подає абсолютних чисел за 2000&nbsp;рік, а тільки відсоткові відношення на не дуже ясній графі до стану за рік 1970, який дорівнює 100%, але на нашому кишеньковому калькуляторі ми виконали відповідні рахунки - і ось наші &laquo;відкриття&raquo;.Перш за все, ми підрахували, що Бондарська передбачає збільшення усіх 15&nbsp;націй разом узятих на 33&nbsp;відсотки (точніше - 32,51). Ми прийняли, що всі інші разом узяті національності (серед них є і відносно дуже чисельні, наприклад, татари, євреї, німці, башкири) також збільшать чисельність на 32, 51% і що таким чином населення СССР у 2000&nbsp;році буде 320,3&nbsp;млн (у 1970&nbsp;році було 241,7&nbsp;млн).Числами, що тут подані, можна &laquo;гратися&raquo; на різні способи. Залишаючи ці можливості уяві й зацікавленням читачів, обмежимося одним - двома аспектами проблеми. Перше, що звертає на себе увагу, - це контраст у темпах зростання між європейськими народами, з одного боку, і народами Середньої Азії й Кавказу - з іншого. Всі європейці, крім молдован, зростатимуть нижче середньорадянського рівня; всі азійці - вище. Українці й росіяни матимуть приріст на рівні одної третини радянського приросту. Це стосується двох найчисленніших народів і вже становить собою варте уваги явище. Феноменальний приріст буде зареєстрований у Середній Азії. Узбеки й казахи стануть потужними націями, а всі інші народи району збільшать чисельність більше, ніж удвоє.У цілому, за нашими підрахунками, народи європейської частини СССР - крім росіян - зростуть з 57,6&nbsp;млн у 1970&nbsp;році до 65,7&nbsp;млн у 2000. Їх частка у населенні СССР зменшиться з 24% до 20,5%. Народи Середньої Азії і Кавказу у той же час зростуть з 30,8 до 80,5&nbsp;млн - чистий прибуток майже 50&nbsp;мільйонів! Їхня частка у населенні СССР подвоїться: від 12,7 до 25,1&nbsp;відсотків.Росіяни, які становили 53,4% населення СССР у 1970, спадуть до 44,3 у 2000. (Тут не враховується збільшення через асиміляцію, яка без сумніву відіграє роль у загальному зростанні числа росіян.) Якщо в 1970&nbsp;році росіяни були численніші від азійців і кавказців у відношенні більше, ніж чотири до одного, у 2000&nbsp;році це відношення має бути менше, ніж два до одного. Така революційна зміна демографічних пропорцій неминуче ставить проблему майбутнього росіян та їхніх європейських помічників в Азії, українців перш за все. Друга велика проблема - це перспектива масового переселення узбеків, таджиків і т.д. до Москви, Ленінграда, Києва, Одеси, Риги. Географ Роберт Люїс переконаний, що ця друга можливість стане реальністю в 1980-х&nbsp;роках.Мета цієї замітки - звернути увагу на певні тенденції в етнодемографічному розвитку. Читачам залишаємо міркувати про політичні імплікації й можливі наслідки цих тенденцій.&laquo;Експедиція XXI&raquo;]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Студенти ДНУ зможуть навчатися ще в одному з 16 ВУЗів країн СНД]]></title>
      <pubDate>Thu, 02 Sep 2010 09:22:48 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Суспільство]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/news/anons/7390</link>
      <description><![CDATA[Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара став одним з двох українських вишів, що візьмуть участь у проекті "Мережевий університет СНД".]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара став одним з двох українських вишів, що візьмуть участь у проекті &quot;Мережевий університет СНД&quot;, запуск якого відбувся сьогодні у Москві.За інформацією Міждержавного фонду гуманітарної співпраці держав-учасниць СНД, який надає підтримку проекту, &quot;Мережевий університет СНД&quot; об'єднав провідні навчальні заклади з восьми країн: Вірменії, Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії, Таджикистану і України.Від України участь у проекті беруть одразу два виші: Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара і Донецький національний університет.На першому етапі студенти країн СНД зможуть навчатися в одному з чотирьох російських освітніх закладів- Російському університеті Дружби народів, Санкт-Петербурзькому державному університеті, Московській державній юридичній академії і Новосибірському державному університеті.Надалі студенти зможуть вибрати виші також і інших країн: участь у проекті беруть Білоруський державний університет, Євразійський національний університет ім. Л.М.Гумільова, Казахський національний університет ім. аль-Фарабі, Киргизький Національний Університет ім. Ж.Баласагина, Киргизько-Російський Слов'янський університет, Російсько-Таджицький Слов'янський університет, Слов'янський університет (Республіка Молдова), Таджицький національний університет, Південно-Казахстанський державний університет ім. М.Ауезова, Єреванський державний університет.Таким чином, для багатьох студентів з країн Співдружності створена можливість одночасного навчання у найкращих вузах СНД і здобуття двох магістерських дипломів.У 2010-2011 навчальному році студенти пройдуть навчання за спільними освітніми програмами за напрямами: &quot;Міжнародне право&quot;, &quot;Менеджмент&quot; за спеціалізаціями &quot;Управління міжнародними проектами&quot; і &quot;Міжнародний менеджмент&quot;, &quot;Економіка&quot; за спеціалізацією &quot;Міжнародна торгівля&quot;, &quot;Філологія&quot; за спеціалізацією &quot;Російська мова і література&quot;.Проект &quot;Мережевий університет СНД&quot; був ініційований РУДН у 2008 році. За матеріалами &quot;Укрінформ&quot;]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Історія (на)падіння]]></title>
      <pubDate>Thu, 02 Sep 2010 01:45:36 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Суспільство]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/articles/sosiety/1623</link>
      <description><![CDATA[По всій Україні пронеслися новини, що 15 серпня невідомі напали на дніпропетровського журналіста Юрія Михайловича. А вже наступного дня ці повідомлення доповнилися інформацією з міліції про те, що випадок навряд чи пов’язаний із професійною діяльністю потерпілого.]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[По всій Україні пронеслися новини, що 15 серпня невідомі напали на дніпропетровського журналіста Юрія Михайловича. А вже наступного дня ці повідомлення доповнилися інформацією з міліції про те, що випадок навряд чи пов'язаний із професійною діяльністю потерпілого. Більш того, у повідомленнях ідеться про, м'яко кажучи, непристойну поведінку Михайловича, який називає себе членом комітету Незалежної медіа-профспілки і головою організації &laquo;Свобода слова&raquo;. Виявилося, що ця особа просто таки притягує до себе неоднозначні історії. Країна має знати своїх &laquo;героїв&raquo; Юрій Михайлович - автор і ведучий щотижневої програми &laquo;Аргументи за і проти&raquo; на Дніпропетровському державному телеканалі, на яку для дискусії запрошувалися місцеві політики. Ім'я телеведучого пролунало на всю країну 12 серпня, коли редактор Всеукраїнської газети &laquo;Правдошукач&raquo; Юрій Шеляженко повідомив у своєму блозі на Телекритиці про тривожний дзвінок від Михайловича. Судячи з викладеного запису телефонної розмови, той був у стані &laquo;афекту&raquo;: кричав, що його хочуть вбити, говорив багато, але по суті - мало, рясно лаявся. Після такої передісторії та ще й на тлі загальної боротьби за свободу слова журналісти доволі активно підхопили повідомлення про побиття Михайловича. Випадок трапився 15 серпня біля клубу &laquo;Бартоломео&raquo; в Дніпропетровську. Звістка моментально розлетілася головними інтернет-порталами країни. Щоправда, всю картину пригоди відтворили тільки зі слів Михайловича: він заявляв, що напад пов'язаний з його професійною діяльністю, що били підготовлені люди, що йому сильно ушкодили ногу, і він ще півгодини не міг підвестися.Наступного дня відкрилася друга сторона медалі. Прес-служба ГУМВС у Дніпропетровській області доповнила інформацію про подію. Судячи із тексту повідомлення, Михайлович добряче набрався у барі (випив літр горілки та віскі), неадекватно поводився, чіплявся до відвічувачів. Охоронці бачили, як він сам виходив із клубу близько 5:30 ранку. А далі все як у кіно: впав, отямився - гіпс. Тільки замість гіпсу - забій грудної клітини. Охоронці розповідали, що підбігли на крик. За півсотні метрів від клубу на землі лежав Михайлович, окрім нього поблизу нікого не помітили. А коли відвели потерпілого до закладу, аби викликати швидку, він розповів про зухвалий напад на нього двох невідомих, один з яких сильно вдарив його в груди. Ні про ушкоджену ногу, ні про півгодини, проведені на землі, не йдеться. Все відбувалося швидко. Годі й казати, що 50 метрів - це непогана видимість, така відстань долається бігом за лічені секунди. Тож кривдників Михайловича, якщо вони не примарні, охоронці мали б помітити: чи то чиєсь накивання п'ятами, чи то машину, що від'їжджає... Але нічого такого. Цікаво, що у коментарях під новинами про напад мало хто співчував Михайловичу. Громадськість більше тішилася, що, мовляв, &laquo;нагорода&raquo; нарешті знайшла свого героя.Звідки ноги ростуть 16 липня журналістка обласної державної ТРК Ганна (з етичних міркувань не називаємо прізвища) подала заяву до прокуратури та обласного уравління МВС. У документі вона детально описала свої скарги на Юрія Михайловича, який ще донедавна з'являвся в ефірі Дніпропетровського державного в ролі ведучого програми &laquo;Аргументи за і проти&raquo;. Дівчина попросила у правоохоронців захисту від Михайловича, повідомила, що він погрожував їй та її родині, пошкодив її особисті речі і документи, та нагородив розтяжінням зв'язок руки. Ганна і Юрій проживали разом. Але таке ставлення з боку &laquo;коханого&raquo; змусило дівчину втекти через вікно вночі, бо навіть ключів від &laquo;гніздечка&raquo; вона не мала.  Все це здавалося б типовими особистими розборками, якби у заяві Ганни не згадувалися імена відомих у Дніпропетровську політиків, і низка пікантних подій пов'язаних з іменем Михайловича. Професійний кривдникМихайлович зарекомендував себе як чоловік пристрасний. Судячи із заяви Ганни, під його гарячу руку потрапила не лише вона. Щонайменше у неї є ще одна колега: і за професією, і по нещастю. Ганна написала що їй відомо про побиття Михайловичем іншої журналістки, яка працює у команді відомого дніпропетровського політика. &laquo;Дніпрограду&raquo; зазначена особа цей факт коментувала неохоче і повідомила, що претензій до свого колишнього - себто Михайловича - не має. Позиція &laquo;попередньої жертви&raquo; цілком зрозуміла: позбувшись неприємностей в особі тридцяти восьмирічного дон жуана, вона не хоче про це згадувати. &laquo;Вона мені каже, що він знайде собі іншу, а від мене відчепиться. Радить не здіймати зайвого галасу&raquo;, -  розповідає Аня. Не треба бути нострадамусом, щоби передбачити, до чого може призвести така егоїстичність, і з якою швидкістю поповнюватимуться лави принижених та побитих коханок-журналісток. Аня на власному прикладі зрозуміла, що Михайлович - той ще тип. Він хороший психолог, може легко входити у довіру, і встановлювати психологічний контроль над людиною. Разом із тим дівчина відзначає і неврівноваженість Юрія: &laquo;Він легко заводиться, а вже за декілька хвилин поводиться так, наче нічого й не сталося&raquo;. Ганна неодноразово стикалася із ледь не маніакальною одержимістю Михайловича. Мовляв, він вигадує про якісь змови проти нього, починає в них вірити сам і переконувати інших. Така поведінка змусила дівчину засумніватися у психічному здоров'ї Михайловича, про що вона відзначила у заяві. Заплутані стосунки із закономУ січні 2010 року Юрій Михайлович засвітився у історії зі зґвалтуванням та побиттям дівчини за викликом. Правоохоронці підтверджують, що цей інцидент - не вигадка. Мовляв, Михайлович та двоє його колег, випиваючи, викликали на квартиру дівчину для інтим-розваг. Після того, як вона втішила одного з товаришів, до неї зайшов Михайлович. Він повів себе не по-джентельменськи: вимагав задовольнити і його чоловічі потреби, тільки безкоштовно. Дівчина відмовила, і Юрій практично зґвалтував її, застосувавши силу, та для переконливості пригрозивши травматичним пістолетом. На додачу панянка опинилася у полоні - її не випускали із квартири. Завершилася вакханалія вибитими дверима та затриманням молодиків. Згідно з оперативною інформацією, під час затримання у Михайловича знайшли посвідчення позаштатного помічника народного депутата від ПР Олександра Вілкула. Чинний губернатор на той момент очолював Дніпропетровський обласний виборчий штаб Януковича.І доля посміхнулася шукачам пригод. Покарання їм вдалося уникнути: скривджена повія забрала свою заяву (або її про це &laquo;попросили&raquo;), а міліціянти отримали винагороду у суммі 700 долларів за сумлінно зам'яту справу (принаймні про це повідомляють джерела).  Людина-невидимкаДо Дніпропетровська Юрій Михайлович потрапив через Київ, а ще раніше працював у рідному Кіровограді. Подив викликає не стільки кар'єрний ріст у зворотньому напрямку (з Києва у Дніпропетровськ, а не навпаки), скільки тотальна секретність історії працевлаштування Михайловича. Його поява на каналі припадає на час гендиректорства Віктора Ожогіна. Але Віктор Іванович не зміг згадати, хто такий Михайлович: &laquo;Я не знаю такої людини. Про кого ви мене питаєте?&raquo; - здивувався він. На спробу назвати Михайловича співробітником каналу Ожогін відреагував блискавично - зауважив, що такої особи у штатному розкладі не було. Під час телефонної розмови із теперішнім генеральним директором Дніпропетровського державного Валентином Чанглі, з'ясувалося, що дійсно і програма, і Михайлович були внесені до тематичного плану каналу, але офіційно працевлаштованим Юрій не був. Хоча Михайлович і не значився у списку працівників, він відзначався в ефірі. Щотижня він вів майже годинну передачу, у якій світилися не останні представники дніпропетровського бомонду. Та й сам Михайлович - чоловік видний, треба постаратися, щоб не помітити такого у кадрі. Тож навряд чи у Віктора Ожогіна проблеми з пам'яттю. Валентин Чанглі прокоментував поведінку свого попередника: &laquo;Звісно, прізвище цією людини [Михайловича] йому знайоме. Коли він каже, що не знає його, то, цілком можливо, що він дійсно не знає, чим живе ця людина. Мабуть, у самого Віктор Івановича, немає ніякого інтересу згадувати цю людину. З яких причин - мені не відомо, але переконаний, що вони є&raquo;.Політична дезорієнтаціяЗабудькуватість Віктора Ожогіна доводить, що він не з власної ініціативи прихистив  Михайловича. Його поява на обласному ТБ відбулася в жовтні 2009 року, в той час, коли всі кадрові питання на каналі вирішували БЮТівці. Зокрема вказують на знайомство Михайловича із нардепом Михайлом Соколовим.В той же час сам Михайлович неодноразово вихвалявся своїм статусом екс-помічника екс-депутата Верховної Ради від ПР Олександра Вілкула. Відомо, що таке посвідчення йому дійсно видавали. Отже маємо ставленика &laquo;біло-сердечних&raquo; із ксивою &laquo;біло-блакитних&raquo;, який, бідолашний, розривався на два табори. Він догоджав і ПР, і БЮТ одночасно. Авантюра викрилася не відразу. Але тепер, коли все стало на свої місця, ні &laquo;регіонали&raquo;, ні &laquo;тимошенківці&raquo; не визнають Михайловича за свого, навіть у минулому часі. Вигадник на всі вухаУ заяві, яка стала приводом для розслідування, Ганна зазначила, що на її намір звертатися до правоохоронців по допомогу Михайлович вихвалявся зв'язками із відомими у Дніпропетровську політиками: головою обласної &laquo;Батьківщини&raquo; Антоніною Ульяхіною, губернатором Олександром Вілкулом, депутатом міськради Загідом Красновим, замголовою облради Вікторією Шиловою. Ми спобували з'ясувати, у яких стосунках дійсно перебуває Юрій Михайлович із зазначеними особами. У прес-службі обласного осередку &laquo;Батьківщини&raquo;, очолюваному пані Ульяхіною, повідомили, що із Михайловичем співпрацювали тільки як із автором передачі &laquo;Аргументи за і проти&raquo;. &laquo;Він нас запрошував на свою програму. Представники БЮТ і партії &laquo;Батьківщина&raquo; неодноразово брали в ній участь&raquo; - повідомив прес-секретар Сергій Довгаль. На запитання про якусь іншу співпрацю він відповів: &laquo;Тільки запрошення на програму, а що ще може бути?&raquo;. Що ще може бути ми спробували з'ясувати у вищезгаданого народного депутата від БЮТ  Михайла Соколова. &laquo;Не можу збагнути про кого мова. Я в обличчя знаю багатьох людей, але ви мені зараз прізвище та ім'я назвали - я не можу зрозуміти про кого йдеться&raquo; - наполягав  Соколов. Завжди відкритий для спілкування із пресою нардеп поспішив завершити розмову, аргументуючи, що не спілкується із незнайоми йому людьми. Вікторія Шилова вважає, що її прізвище значиться у документі із метою політичної провокації. Вона повідомила, що із Михайловичем знайома тільки як із ведучим програми на обласному телеканалі, у якій колись брала участь. &laquo;Чесно кажучи, навіть в обличчя його погано пам'ятаю. Ведучий, та й ведучий. Я сама була ведучою, у моїх програмах брали участь тисячі людей. І мені навіть на думку не спадало прикриватися їхніми іменами&raquo;, - зазначає Вікторія Шилова. Керівник прес-служби &laquo;Громадської сили&raquo; Оксана Каратаєвська повідомила, що &laquo;ніякого Михайловича в команді Загіда Краснова не було, немає зараз і бути не може, тим більше з такою паскудною репутацією, яка зазначена у заяві [Ганни]&raquo;.Найбільш красномовними були в Партії Регіонів: там ніяк не прокоментували, чи має якесь відношення до організації Юрій Михайлович. Та з неофіційних джерел відомо, що &laquo;регіони&raquo; подали на анулювання посвідчення помічника народного депутата, яке належало нашому герою.Схоже, у Михайловича синдром нав'язливої думки, або ж звичайнісінька манія величі, якщо він переконаний що віпи від дніпропетровської політики кинуться грудьми на абразуру аби захистити свого &laquo;закадичного друга і товариша&raquo;. Ситуація під контролем? Заяву Ганни розглянули у Дніпропетровському міському управлінні МВС. Дівчині у письмовій формі повідомили про завершення дослідчої перевірки, яка не виявила складу злочину у діях Юрія Михайловича по відношенню до неї. У тексті, підписаному заступником головного міліціонера міста Віталієм Телеником, значиться що з Михайловичем провели профілактичну бесіду із попередженнями. А за Ганною залишили право в зазначений термін оскаржувати постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, а також звертатися до суду з метою відшкодування нанесеної їй моральної та матеріальної шкоди. Крапки над &laquo;і&raquo;Не склалося у товариша Михайловича ні з підтримкою колег, ні з покровителями, ні з роботою. Валентин Чанглі повідомив, що рішенням редакційної ради, яка збиралася 30 липня, Михайловича відсторонили від програми &laquo;Аргументи за і проти&raquo; через зірваний ним тематитчний план. Відомо, що до рішення додані ще кілька доповідних, зі скаргами на невиконання Михайловичем його обов'язків. Ледь не увесь липень він не з'являвся на роботі та не відповідав на телефонні дзвінки. Службова перевірка, проведена на каналі, ще раз довела, що Михайлович не значиться у штаті. Збіг обставин допоміг керівникам каналу позбавитися від проблемного працівника. Не поспішають захищати &laquo;скривдженого колегу&raquo; і в обласній організації Спілки журналістів. Її голова Світлана Зарайська зазначила, що скоріше надаватиме всесторонню допомогу Ганні, якщо дівчина знову потерпатиме від палкої уваги Михайловича.У кожному місті ходять оповідки про міських божевільних, шалених науковців або ж одіозних активістів. А Дніпропропетровськом тепер ширитимуться легенди про такого собі Михайловича: &laquo;побитого&raquo; журналіста, скривдженого ґвалтівника і покинутого напризоляще гуру дешевих понтів.]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Звідки і хто ми, брате?]]></title>
      <pubDate>Thu, 02 Sep 2010 01:17:22 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Суспільство]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/articles/sosiety/1622</link>
      <description><![CDATA[Пора просипатись, Вкраїно! Бо сон наш - смертельним стає.
І досить героїзму дешевого. Забавки, мабуть, скінчилися.]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[Дивлюся на Вкраїну рідну, що сотні літ під ярмом гнеться. Колись - татарського. Тепер - від показово українського.І питаю тебе, вільний козаче, - хто ми є на цій землі святій? Що робимо тут, і яку місію несемо? А яку мусимо нести?Де коріння наше? Звідки прийшли ми?Якщо від Русі до нині прийшли - то чому втратили відчуття гордості за предків своїх?Коли безродні - для чого нам родини наші, якщо онуки вже плюватимуть на наші могили?Якщо земля ця наша - як продавати посміли те, що нащадкам передати мусили до грудки останньої?Якщо чужа вона нам - де ще в світі Бог нам землі відведе?Якщо Герої - як сміють законом поневолювати сім'ї наші, а ми продовжуємо жити?Якщо боягузи - чому муками душу терзаємо, що так живемо?Коли жінки - чом не ридаємо над майбутньою тяжкою долею своїх і чужих дітей?Якщо чоловіки - то чому жіночі гарячі сльози не капають на наші жорстокі до ворога обличчя?Якщо розумні - як орудувати дозволили собою нікчемам і нездарам?Якщо дурні - чому не кинулися на ворогів з люттю, зневажаючи загрози?Коли від козаків коріння наше - чому на золото-срібло такі падкі стали? Честь лицарську - на сміх ворогам - під тином полишили?Коли від свинопасів коріння пішло - чому ратицю за герба собі не брали, до Трисуття потягнулися?Не знаю, хто ми... Але відчуваю всім серцем - мусимо відповісти собі на ці питання негайно.Без прикрас, як на сповіді.Перед Богом, пращурами і правнуками.Чомусь здається, що вони - в одному обличчі. І чекають боротьби за Справедливість саме від нас.Від живих.Бо інакше минуле не має змісту, а майбутнє - сенсу.Чи може бути Бог над минулим без змісту а майбутнім без сенсу?Хто з нас готовий відповідати за це?Я - не готовий. Тому жити мушу інакше. Питання неприємні - самому собі задати.Не &quot;по-сучасному&quot; відповісти на них - &quot;...що зробити міг я, нікчемний, проти сили такої ?&quot;.А по-колишньому - &quot;Іду на Ви!&quot;.Запаливши своїм серцем серця інших полум'ям великих лицарів, які робили це за нас. Рясно поливаючи кров'ю своєю землю під Конотопом і Полтавою, Зборовом і Берестечком. А де не полита вона за історію нашу нелегку? Чи все ми знаємо? Чи всіх пам'ятаємо?В місцях навіть камінних карпатських не лишилося певно квадратного метра без душі загиблої. Що згоріла, як зірка, за нас з вами. Непам'ятаючих родства свого і завдання свого від загиблих до майбутніх.Від гнаних світами в кайданах. В копальнях Воркути про тишу вкраїнську з солов'ями мріючих.Про клаптик власний Землі святої, якої ніколи майже й не мали за таку довгу історію...Тоді що ми варті без землі-крові цієї ? Хто ми без неї?Пора просипатись, Вкраїно! Бо сон наш - смертельним стає.І досить героїзму дешевого. Забавки, мабуть, скінчилися.Наступає нова ера.Нових жертв від героїв яка вимагає.Або мільйонних жертв нікчем і боягузів.Третього - не існує.На нас дивиться світ. Увесь.І Бог.УП]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Не про політику]]></title>
      <pubDate>Wed, 01 Sep 2010 07:22:27 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Суспільство]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/articles/sosiety/1621</link>
      <description><![CDATA[Коли тебе позбавляють твого теперішнього і твого майбутнього, це вже не стосується політики, це стосується твого життя. Так чи інакше мусиш на це реагувати]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[На днях, 30-го серпня, українські студенти влаштували пікет коло берлінського готелю &quot;Адлон&quot;, в якому Віктор Янукович виголошував промову. Зібралась строката різномовна публіка, підходили перехожі, намагаючись зрозуміти, про яку саме країну йдеться, збоку стояли двоє гіперліберально налаштованих поліцейських, котрі все це охороняли. В якийсь момент журналістів стало чи не більше за пікетників. Підійшов Піховшек, чомусь став говорити про необхідність побудови нових тюрем та невизнання голодомору геноцидом. Підійшов Тігіпко, почав натхненно розповідати про корупцію, визнав, що проблеми зі свободою слова справді мають місце. Обіцяв передати президенту полум'яний привіт. Російські журналісти неабияк здивувались, що хтось узагалі вийшов, у них, сказали, такого не буває. Напроти, під готелем, товклись ті, хто хотів побачити живого президента. На пікет вони озирались недовірливо та насторожено. Проте не розходились, чекаючи, коли ж почнеться найцікавіше.Мені все це нагадало події десятирічної давнини. Ті ж нечисленні протести, коли ти знаєш в обличчя майже всіх, хто протестує, та ж ревнива недовіра з боку тих, хто не бере участі в пікеті, хоча й міг би, те ж повне ігнорування висловлених проблем та претензій, з боку тих, кому вони були висловлені. Пікетників могло бути більше, в Берліні українців загалом багато, але ситуація, знову ж таки, нагадує події десятирічної давнини - довший час більшість громадян просто не помічає жодних протестів, жодного протистояння, вважаючи за краще проходити повз.Ставитись до цього належить, очевидно, з розумінням - потім, коли мовчати й не помічати буде собі ж дорожче, вони все-одно вийдуть на вулиці й теж почнуть протестувати. А поки що все це стосується тих небагатьох, у кого, очевидно, є свої аргументи виходити на вулицю вже тепер.Тоді, десять років тому, українців теж намагались усіляко переконати, що ця влада надовго, що замінити її просто немає ким, тому, протестуючи, ти насправді не пропонуєш нічого конструктивного, відповідно - всі ці мітинги й протести не мають жодного сенсу, оскільки дивись вище - ця влада надовго і замінити її просто немає ким. Тоді, так само як і тепер, протестувала купка незадоволених, котрі не мали, за великим рахунком, якогось стосунку до політики, відстоюючи свої власні погляди й не підтримуючи жодні політичні сили. Тоді, так само як і тепер, обов'язково знаходились коментатори, котрі радили всім іти працювати (це загалом окрема історія - пам'ятаю ще з харківських мітингів 90-91-го бабусь із &quot;авоськами&quot;, котрі закликали мітингувальників іти працювати, після чого бігли займати чергу за молоком). Тоді, так само як і тепер, були численні закиди та зауваження з боку тих, хто вагався, вимоги надати чіткий позитивний план змін, назвати ім'я нового вождя та вказати точну дату, коли можна буде відчути зміни на краще внаслідок проведених протестів.Загалом, тоді, як і тепер, для багатьох необхідною передумовою для пробудження активності є поява нового месії, фізичного уособлення всіх моральних чеснот та народних уявлень про ідеального політика. Без забезпечення таким ідеальним політиком українці взагалі відмовляються сприймати політику як явище. І всі пояснення, що відстоювати потрібно не чиїсь політичні амбіції, а власні права та свободи, доки ще є що відстоювати, сприймають холодно й зневажливо. Єдине, чого не було тоді - це звинувачень у підкупленості, оскільки тоді й підкуповувати було нікому. Це вже результат &quot;метафізичної боротьби еліт&quot; останніх років, коли будь-яка чітка й означена позиція викликає тверду переконаність у тому, що хтось її, цю позицію, оплачує.Можливо тому, що все це вже доводилось бачити, теперішня ситуація не викликає особливого здивування. Можна навіть спробувати передбачити, який розвиток усе це буде мати. Можна передбачити, особливо з урахуванням того, як діє нова влада, появу щоразу нових протестів та виступів, кількість учасників на яких буде поступово, проте неухильно збільшуватись. Можна передбачити байдужість та відстороненість більшості громадян до цих акцій протесту, відстороненість, котра так чи інакше буде змінюватись відчуттям, що все це стосується і тебе також. Можна також передбачити, як громадяни, котрих нагнуть, зрештою, по повній, почнуть таки чинити спротив, хай зі шкурних інтересів, хай лише після того, як візьмуться щемити їхній приватний простір, але все-одно - щиро й нестримно.І тоді обуреним громадянам вже не потрібно буде пояснювати, що справа не в тій чи іншій персоні, не в тих чи інших партіях та гаслах, а в необхідності захищати власні принципи та власні права. Можна також передбачити, хоча це і невдячна справа, появу політичних партій, котрі спробують вписатись до цього суспільного невдоволення й скерувати чергові протестні настрої в необхідне для себе русло. Хотілося б передбачити, що наступного разу, коли цей наступний раз трапиться, суспільство буде більш виваженим та вимогливим і не дозволить скористатись своєю перемогою черговим шулерам.Загалом, хотілося б, аби якомога більше людей якомога скоріше зрозуміли - коли тебе позбавляють твого теперішнього і твого майбутнього, це вже не стосується політики, це стосується твого життя. Так чи інакше мусиш на це реагувати.ТСН]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Back to USSR, або мистецтво витинанки з підручника історії]]></title>
      <pubDate>Tue, 31 Aug 2010 22:49:40 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Суспільство]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/articles/sosiety/1620</link>
      <description><![CDATA[Зміни до програми, на підставі яких авторів змусили переписувати підручники, не оформлені наказом. Виглядає, що зараз цензурують історію Русі, козаччини, і буремного ХХ століття]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[Протягнуті &quot;за вуха&quot; зміни до програми, на підставі яких чиновники від освіти змусили авторів переписувати підручники, не оформлені наказом. Так само, попри перехід на 11-річну освіту, на сайті МОН неможливо знайти програму з історії для школи - там, де вона має бути, є лише файлик із програмою для п'ятикласників. Виглядає, що зараз в поті чола цензурують історію як Русі, так і козаччини, і, звісно, - буремного ХХ століття. Сьогоднішня влада, перебуваючи в опозиції, нещадно критикувала &quot;помаранчевих&quot; за надмірне захоплення гуманітарною сферою. Проте вже перші кроки нових керівників держави показали, що це захоплення успадкували й вони. Розмов про репресії, Голодомор, УПА чи інші проблеми українського минулого в суспільстві стало не менше, і головними їх тлумачами виступають не професійні історики, а всезнаючі політики.Навчені тим, що в українській політиці &quot;переможець отримує все&quot;, вони вирішили поширити свою владу і на минуле. Почин цьому процесу заклав новообраний президент, який всупереч науковим дослідженням, міжнародному визнанню, рішенню українського суду та чинному в Україні закону публічно заперечив Голодомор як геноцид. Озвучена ним &quot;нова&quot; концепція цієї трагедії з точністю до останньої коми нагадувала кремлівські тези про &quot;общєє горє&quot; і &quot;пєрєгіби на мєстах&quot;.Стало модним оцінювати наше минуле з точки зору того, наскільки подобається воно нашим сусідам. А так як нашим сусідам вже кілька років ой як подобається &quot;ефективний менеджер Йосиф Сталін&quot;, на якого активно рівняються сучасні російські менеджери - прем'єр та президент, то говорити про його злочини стало недоречно. Те, що про них говорять не лише історики, але й мільйони документів, теж не біда. Найважливіші з цих документів досі у сховищах спецслужб, а новий керівник СБУ, який швидко зрозумів своє місце і роль, в перший же день заявив - вся правда, яку треба було відкрити, вже відкрита. Тобто - досить з вас. Немає документів - немає минулого, є лише уявлення про нього, яке можна нав'язати через пропаганду. Класична модель тоталітарного контролю, випрацювана і апробована великими теоретиками та практиками історії Йосифом Вісаріоновичем та Адольфом Алоїзовичем.Флагманом переоцінки української історії став Дмитро Табачник, який користається своєю посадою, аби нав'язати суспільству власні уявлення про нашу історію. Перші ж його заяви - про нові підручники та їх узгодження з російськими колегами. При цьому &quot;історичними відкриттями від Табачника&quot;, які обов'язково мають скорегувати програму викладання історії, стали тези, що &quot;голод в Україні не був штучним&quot;, &quot;Сталін був переможцем у Другій світовій&quot;, &quot;Бандера та Шухевич - нацистські колаборанти&quot;.Схоже, до рук доктора історичних наук Дмитра Табачника потрапив підручник історії, виданий у роки його буремної молодості, років двадцять п'ять тому, який він сприйняв за невичерпне джерело для власних історичних реформ. Адже нічого нового у запропонованому немає, про все це давно і дуже багато говорила радянська пропаганда. І що, помогло воно їй? Правда, випираючи як шило з мішка, розірвала не тільки радянський історичний міф, але й завалила усю, здавалося б нездоланну, імперію. Доктор історичних наук таки зле вчив предмет і не спиняє своєї марної, але активної роботи із цензурування історії України.Більшість людей не читає історичних праць, мемуарів чи тим паче збірників документів. Їх уявлення про минуле формуються в шкільні роки, коли, хочеш-не хочеш, мусиш вивчати історію як окремий обов'язковий предмет. Тож в будь якому суспільстві головним інструментом формування уявлень про минуле є шкільний підручник історії. Недарма його іноді відносять до атрибутів державності поруч із гімном, прапором, гербом.Це прекрасно розумів ідейний натхненник теперішніх &quot;реформаторів&quot; Йосиф Сталін, що особисто брав участь у творенні радянського канону минулого. Його &quot;Короткий курс історії ВКП(б)&quot; був своєрідною матрицею, на базі якої мали розвиватися усі подальші дослідження історії СРСР. Уявлення про минуле наших політиків та можновладців досі регламентується цією матрицею, адже більшість з них не читали нічого іншого.Та їх час невблаганно минає. За двадцять років незалежності виросло майже ціле покоління громадян з цілком іншим уявленням про минуле. І попри те, що часто вони живуть на вулицях Леніна, Дзержинського, Молотова, ходять на навчання чи на роботу попри їх монументи, вони розуміють, що влада, яка забрала життя мільйонів українців, була злочинною. Вони розуміють, що та влада змогла реалізувати свої плани тільки завдяки мовчанню більшості. Вони розуміють,що таке зло більше не повинно повторитися. Ці молоді люди для політиків, що відверто чи приховано намагаються повернути Україну в &quot;світле минуле&quot;, стали &quot;втраченим&quot; поколінням. Для майбутнього України вони ж стають генерацією надії. Тож, аби їх лави не поповнювалися з кожним роком, слід &quot;відкорегувати&quot; уявлення про минуле у підростаючих українців. Цю місію взяв на себе Дмитро Табачник.1 вересня у День знань сотні тисяч п'ятикласників почнуть знайомство із минулим свого краю через підручники під назвою &quot;Вступ до історії України&quot;. І хоч ця книжка не містить і не повинна містити великого об'єму історичної інформації, саме вона формуватиме перші уявлення про минуле у школяриків. Тож важко переоцінити її значення. Цьогорічні п'ятикласники бачитимуть дещо іншу картину минулого, як їхні на рік старші друзі. Тож спробуємо розібратися, що і чому прибрали із підручників для 5-того класу. Не менш цікавим буде з'ясувати, як це було зроблено.Зміни до шкільних програм історії вносять періодично, адже з кожним роком дедалі більше стає подій, що стали історією, не зупиняють своєї роботи історики - віднаходять нові матеріали чи конструюють нові цікаві концепції. При цьому процедура внесення змін є доволі тривалою. Їй передують тривалі дискусії в наукових колах, на яких власне й апробуються ті чи інші бачення чи уточнення. За результатами дискусії слідують бюрократичні кроки міністерства освіти - пропозиції щодо змін чи уточнень обговорюються на робочих групах, нарадах, потім - колегії МОН за участю представників міністерства, істориків та викладачів, методистів. Власне за результатами цього обговорення приймаються ті чи інші зміни та уточнення до програми, які на останньому етапі оформлються у відповідний наказ міністра.Таким чином, в ході тривалих публічних, часом доволі гострих, дискусій, після нарад за участю майже трьохсот істориків та вчителів історії зі всієї України, після тривалого громадського обговорення (проект програми після колегії до наказу міністра пройшов двомісячне публічне громадське обговорення) було прийнято останні зміни до програми в 2009 році.Проте цієї програми, яка стала результатом роботи багатьох істориків, педагогів та методистів вже чомусь немає на сайті міністерства. Тут, серед програм із інших предметів, вивішено лише певний текст, який, попри те, що за формою схожий на програму курсу Вступ до історії у 5 класі, ніколи не обговорювався публічно. Ніде не повідомлялося про його розгляд колегією і ніхто не бачив наказу міністра.Не менш цікавим є спосіб донесення інформації про зміни програми до авторів підручників, які мали відповідно адаптувати свої тексти. Про це розповів в інтерв'ю &quot;Українській правді&quot; Віктор Мисан: &quot;Остання редакція програми затверджена МОН в 2005 році і відкоригована в 2009. Її автор - Віталій Власов. Хто вносив зміни до цьогорічної програми, мені невідомо. У телефонному режимі редактор видавництва назвала ці зміни. Свого тексту з правками я так і не бачив&quot;. Тож дискусії та відповідні бюрократичні процедури в терміновому порядку замінені на звичне для радянських часів телефонне право.А тепер придивімося, які &quot;зміни&quot; вносилися до програми таким нахабним чином. Слово &quot;зміни&quot; зумисно пишу в лапках, адже мова може йти лише про одну зміну - прийнятий у світовій історіографії термін &quot;Друга світова війна&quot; знову замінили на придуманий сталінськими пропагандистами &quot;Велика вітчизняна війна&quot;. Інше - просто вилучили. Після таких &quot;витинанок&quot; з програми історії для 5-того класу зникли наступні теми: &quot;Українські січові стрільці. Мистецька творчість українських січових стрільців&quot;;&quot;Західноукраїнські землі в міжвоєнний період&quot;;&quot;Великий терор. Репресії&quot;; &quot;Український визвольний рух в роки війни (ОУН та УПА)&quot;; &quot;Завершення війни, післявоєнний період, придушення визвольного руху&quot;;&quot;Дисиденти&quot;; &quot;Національно-демократичний рух 1980 - 1990-х років&quot;. Тож витинанки були не випадковими, а робилися під кутом зору вилучення інформації про боротьбу українців за незалежність та її придушення окупантами.Ця тенденція чітко проглядається, часом навіть в брутальнішому вигляді, не тільки в програмі, але й у &quot;адаптованих&quot; текстах підручників, з яких вилучено ще й інформацію про бій під Крутами, термін &quot;штучний Голодомор&quot;, тексти та ілюстрації про УПА та Помаранчеву революцію. Як свідчить в своєму інтерв'ю вже згадуваний автор підручника Віктор Мисан, внесено зміни навіть у тексти, що стосуються козацьких часів. Більшість правок торкалися політики Росії на українських землях, їх метою було сформувати неагресивний образ нашої північно-східної сусідки. Українці мають забути, чому сотні років перебували у колоніальному ярмі. Чи не для того аби не помітити його відновлення?Що цікаво, на сайті МОН, де розміщені програми із всіх предметів, спромоглися поставити програму з історії лише для 5 класу. Очевидно забрати історичні факти із наступних років займає у чиновників більше часу. Але щоб потратити час на проведення публічного і фахового обговорення, підготовки наказу - такого мабуть і в думках не було. І що ми маємо тепер - за дзвінком зверху адаптовані підручники до незаконної програми (нагадаємо - наказу ніхто не бачив). І все - за побажанням однієї особи, яка претендує на роль оголошувача єдино правильної версії історії.Коли читаєш, як і які зміни вносяться в наші підручники історії, важко позбавитися нав'язливого відчуття дежавю. І справді, все це вже було. Совкові за формою і змістом псевдореформи свідчать про ретроградство нової влади, її нездатність вирватися із полону радянського минулого, а отже - про її безперспективність.В міністерства завжди залишиться можливість почати волати на &quot;несправедливу критику&quot; і посилатися на якісь нормативні акти щодо переходу на 11-річне навчання. Але зміна обсягу матеріалу, який вивчається в певному класі, не передбачає адміністративного вилучення явищ, держав, рухів, постатей чи навіть років і десятиліть із нашого минулого. Виглядає, що попри пафос нового міністра освіти, вийти із &quot;новими&quot; підходами до історії на публічне фахове обговорення він боїться.Бо минуле не можна затерти. Не можна знову закрити вже відкриті архіви, не можна спалити опубліковані документи, не можна витравити пам'ять. Історію розповідають не лише підручники, а й навіть заклопотані роботою батьки. І навіть якщо хтось пробує переписати підручник - він не накаже &quot;стули пельку&quot; нашим дідам і батькам. Не накаже навіть усім вчителям.Отже - наша історія не зникне. І ще раз навчить, що минуле можна повторити в сьогоденні лише як фарс. Нині - ми є свідками перших актів постановки цього фарсу. А в кінцевому результаті те, в якій державі нам жити - в карикатурному СРСР чи в перспективній демократичній країні - залежить не тільки від влади, але й від її громадян.ТСН]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[19 років незалежності: влада стала абсолютно незалежною від думки народу]]></title>
      <pubDate>Tue, 31 Aug 2010 22:30:55 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Політика]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/articles/politics/1619</link>
      <description><![CDATA[24 серпня в усіх регіонах нашої країни широко відзначали 19-у річницю української незалежності. І справді 19 років тому український народ сказав тверде «так» створенню вільної незалежної самостійної і унітарної держави. Проте давайте спробуємо розібратися, що таке справжня незалежність і яким чином громадяни України можуть впливати на долю своєї країни.]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[24 серпня в усіх регіонах нашої країни широко відзначали 19-у річницю української незалежності. І справді 19 років тому український народ сказав тверде &laquo;так&raquo; створенню вільної незалежної самостійної і унітарної держави. Проте давайте спробуємо розібратися, що таке справжня незалежність і яким чином громадяни України можуть впливати на долю своєї країни. На мій погляд, незалежність держави - поняття глибше, ніж просто дата в календарі, покладання вінків і трибунні пафосні розмови. Це, напевно, філософія існування держави, філософія буття суспільства і моральне сприйняття життя кожною людиною.Переконаний, що незалежність держави - це не лише територія, прапор, герб і національна валюта. Думається, що передусім незалежність країни визначається сукупною незалежністю наших громадян, для яких головними критеріями життя в сучасній державі мають стати моральність, духовність, дотримання громадянських прав і свобод. Особливо слова і свободи щодо права відстоювати людську гідність. Але саме ці фундаментальні свободи й зневажаються нинішньою владою, що загрузла в корупції і безвідповідальності, уседозволеності і безкарності. Тобто головна відмінна риса незалежності по-українськи - це те, що влада непідзвітна своїм громадянам. Упевнений, що саме тому це свято не стало всенародним, а номенклатурно-провладним. Смію стверджувати, що саме влада стала абсолютно незалежною від думки свого народу, який, у свою чергу, вимушений плазувати, раболіпствувати, принижуватися, просити, кланятися, платити. І все заради того, щоб вижити в умовах нашої залежності від них.Держава сьогодні в особі влади грає зі своїми &laquo;підданими&raquo; в гру без правил, у якій нам відводиться роль мовчазних декорацій. Для незгодних і здатних мислити і аналізувати, таких, що мають людську гідність і прагнуть бути громадянами, держава утримує (власне, ми утримуємо) величезний і різношерстий апарат пригнічення наших свобод у вигляді всіляких контролюючих (а часто каральних) т.з. правоохоронних (які часто нехтують правами) й інших інструментів, покликаних захистити ЇХНЮ незалежність від НАС і підкреслити нашу повну і беззастережну залежність від них. Варто простежити хронологію останніх рішень влади, аби переконатися в тому, що демократичні принципи сучасних європейських держав в Україні поки що не прижилися, і основного носія влади, тобто народ, просто ігнорують.Згадайте створення парламентської коаліції, або &quot;тушкопад&quot;. Абсолютно очевидно, що таке &laquo;переформатування&raquo; нашого нібито вільного волевиявлення на парламентських виборах-2007 не додає громадянам незалежної України усвідомлення власної значущості й відчуття своїх прав і свобод. Упевнений, що деградація найвищого законодавчого органу 46-мільйонної (поки що!) держави не додає Україні визнання й пошани. Далі. Презентований нам Податковий кодекс від &laquo;нових, молодих реформаторів&raquo;, який у народі, точніше в підприємницьких колах, прозвали &laquo;податковою інквізицією&raquo;, покликаний перетворити більш як 4 мільйонів українців на слухняних і покірливих овечок, для яких податковий інспектор стає вершителем долі. &laquo;Карати не можна милувати&raquo;... І кому ставлять ВОНИ. Залежно від міри нашої до них пошани. Не думаю, що таким чином ми посилюємо в собі самосвідомість як вільних і незалежних громадян демократичної незалежної держави. Древні казали: свобода раба вимірюється довжиною ланцюга... У нашому випадку це ланцюг у вигляді кодексів, правил, постанов, заборон та інших механізмів, спрямованих на забезпечення ЇХНЬОЇ незалежності і повної свободи дій.А були ще й &laquo;харківські угоди&raquo;, що безпосередньо позбавляють нас частки державної незалежності, і прийняті вночі (чому?) основи української політики - зовнішньої і внутрішньої, - які ще більш обмежують нашу свободу й незалежність, перетворюючи Україну й українців із суб`єкта політичного міжнародного процесу в об`єкт геополітичних ігрищ.Варто додати до цього переліку дій влади, спрямованих на обмеження наших свобод, останні &quot;реформаторські&quot; ноу-хау. Маю на увазі закон про місцеві вибори... Приголомшливий цинізм, правовий нігілізм і витончена форма наруги над основними правами громадянина України... Правом обирати. Вибори начебто відбудуться, але вибору нам не дають, тому що не всі зможуть вийти на старт, а вже кому дійти до фінішу, хочуть вирішувати ВОНИ. На жаль, знову без нашої участі. А ми мовчимо, погоджуючись на цю ганебну роль слухача ЇХНІХ &laquo;вільних і безцензурних&raquo; ЗМІ, покликаних довести нас до стану повної приреченості й нездатності мислити. Щоправда, іноді в нас настає просвітлення, і ми готові замислитися над усіма цими процесами, поміркувати над долею і нашою роллю в їхньому святі життя. Тоді нам вимикають світло, підвищують ціни на газ і тарифи на житлово-комунальні послуги, а також ціни на хліб, корвалол, а ще й пенсійний вік збільшують. Щоб не думали багато про державну незалежність і людські свободи. А дбали лишень про одне: як вижити в таких умовах... 19 років незалежності України ознаменовані передусім тим, що влада і суспільство живуть у паралельних світах, які не перетинаються. Але ми пройдемо і цей шлях і обов`язково здолаємо ті негативні тенденції, які спостерігаються сьогодні в українському суспільстві. Неодмінно настане момент, коли кожен із нас зможе гордо сказати: &laquo;Я вільний, незалежний громадянин вільної, незалежної України&raquo;.УНІАН]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Ігри в демокартію, або всенародний "праймеріз"]]></title>
      <pubDate>Tue, 31 Aug 2010 04:43:19 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Політика]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/articles/politics/1618</link>
      <description><![CDATA[Не вдаючись в детальний аналіз деталей всіх трьох «праймеріз», що проводяться різними партійними організаціями, наведемо лише один приклад «праймеріз» від Блоку Юлії Тимошенко, які нещодавно проводилися у Львові, і яскраво характеризують інші так звані українські «праймеріз».]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[&laquo;Праймеріз - це дуже демократичний елемент західних політичних систем, суть якого полягає в тому, що кандидати на виборні посади від партій більше не призначаються одноосібно партійними лідерами завдяки родинним чи дружнім зв'язкам або ж в обмін на хабарі, а виборці самі визначають, хто від даної партії кандидуватиметься на виборну посаду. Адже нарешті люди стали щось вирішувати в цій країні, партії більше не будуть самовільно ставити в списки кандидатів &laquo;потрібних&raquo; та багатих людей, тепер народ сам визначить, хто достойний стати кандидатом&raquo;.До місцевих виборів, що відбудуться восени, деякі українські політичні сили приготували виборцям цікаве ноу-хау - американську заморську &laquo;штучку&raquo; - праймеріз. Це модне іноземне слово сьогодні можна часто почути від місцевих представників Блоку Юлії Тимошенко, Єдиного Центру та &laquo;Сильної України&raquo; С.Тігіпка, які запевняють, що праймеріз - це дуже демократичний елемент західних політичних систем, суть якого полягає в тому, що кандидати на виборні посади від партій більше не призначаються одноосібно партійними лідерами завдяки родинним чи дружнім зв'язкам або ж в обмін на хабарі, а виборці самі визначають, хто від даної партії кандидуватиметься на виборну посаду. І ось вищезгадані партії пропонують українцям взяти участь в &laquo;прозорому&raquo; та &laquo;демократичному&raquo; процесі - особисто проголосувати за кандидата, який достойний стати депутатом до місцевих органів влади. На перший погляд видається, що дана ідея є дуже справедливою, свідчить про відкритість партії перед виборцями, її справжню демократичність, довіру до громадян та вигідно виділяє її на фоні інших партій, &laquo;корумпованих та недемократичних&raquo;, які заявили, що не хочуть влаштовувати &laquo;демократичних праймеріз&raquo;. Адже нарешті люди стали щось вирішувати в цій країні, партії більше не будуть самовільно ставити в списки кандидатів &laquo;потрібних&raquo; та багатих людей, тепер народ сам визначить, хто достойний стати кандидатом. Приблизно так подають ідею праймеріз українцям, наголошуючи на високому рівні демократичності цього елементу західних демократій на українському політичному грунті. Проте, гарна демократична ідея в західній політичній теорії виявляється дешевою піар-кампанією в українській політичній практиці.Адже насправді &laquo;праймеріз&raquo;, що проводяться деякими українськими партіями, не мають нічого спільного зі справжніми американськими праймеріз, а при детальнішому розгляді виявляються звичайнісінькою бутафорією, яка зовсім не відповідає вимогам та принципам демократичних виборів і жодним чином не впливатиме на формування списків кандидатів до місцевих рад.Не вдаючись в детальний аналіз деталей всіх трьох &laquo;праймеріз&raquo;, що проводяться різними партійними організаціями, наведемо лише один приклад &laquo;праймеріз&raquo; від Блоку Юлії Тимошенко, які нещодавно проводилися у Львові, і яскраво характеризують інші так звані українські &laquo;праймеріз&raquo;.На львівських площах стоять палатки з символікою БЮТ, в яких хлопці та дівчата пропонують будь-якому перехожому проголосувати за одного з двох кандидатів на право кандидуватися від БЮТ до місцевої ради. Цей &laquo;виборчий процес&raquo;, який насправді є звичайнісінькою піар-кампанією, просто вражає своєю халатністю та театралізацією демократії, яку партійні активісти намагаються видати за &laquo;врахування до думки народу&raquo;.У цих так званих палатках для голосування, відкритих для стороннього ока, немає ніякого контролю за тим, хто одержує невеликі листочки для голосування - &laquo;бюлетені&raquo;, і скільки разів будь-який перехожий може &laquo;проголосувати&raquo;, адже бютівські агітатори запрошують &laquo;голосувати&raquo; кожного, хто пройде біля їх палатки, і навряд чи серед них усі володіють фотографічною пам'яттю на обличчя. В США існують багато різновидів праймеріз, але загальноприйнятим вважається участь у голосуванні саме членів чи активних прихильників даної партії, а участь будь-якого перехожого у доборі партійних кадрів є для західних демократій нонсенсом. В українських реаліях будь-хто може скільки завгодно ходити та голосувати, і ніхто не спитається документів чи симпатій так званих &laquo;виборців&raquo;, що в свою чергу призводить до викривлення справжніх результатів волевиявлення партійних членів БЮТ, чи навіть жителів даного району. Тобто подібне голосування є не репрезентативним, а отже не демократичним. Подібні акційні вистави навіть не дотягують не те що до американських праймеріз, а навіть до норм соціологічного опитування, оскільки там повинна бути строго визначена вибірка та категорії респондентів.&laquo;Бюлетені&raquo; кожен перехожий заповняє на місці, та дає в руки бютівським агітаторам, і мало хто знає куди вони потім йдуть та де і ким рахуються. Незрозуміло, чи ці листочки у повній відповідності надійдуть до &laquo;лічильної комісії&raquo; та будуть правильно підраховані, адже жодні спостерігачі та представники ЗМІ за бютівським &laquo;праймеріз&raquo; безпосередньо не спостерігають, і єдиними аргументами у демократичності та прозорості виборів є &laquo;чесне слово&raquo; місцевих керівників БЮТ. Неясною для перехожих є процедура висунення кандидатів для участі у бютівських &laquo;праймеріз&raquo;, адже зазвичай висить два обличчя, зокрема в палатці БЮТ на Площі Митній представленні кандидатами бізнесмен та бюрократка, тож &laquo;виборці&raquo; мусять вибирати одного з двох. Невже лише два колишніх чиновника з солідним списком &laquo;жирних&raquo; посад в біографії хочуть стати депутатами БЮТ від цілого району? А ветерани УПА, викладачі, лікарі, інженери, які можливо є серед членів партії &laquo;Батьківщина&raquo;, розуміється, не хочуть, оскільки їх обличчя серед учасників &laquo;праймеріз&raquo; чомусь у вищезгаданій палатці не значилися. Тож де розрекламована демократичність в доборі кандидатів на виборні посади в &laquo;демократичних праймеріз&raquo;, якщо громадяни мають такий обмежений вибір з непрозорою системою висування кандидатур?Проте не все так страшно &laquo;демократично&raquo; у БЮТ. Громадяни зможуть долучитися до публічного обговорення кандидатів в депутати у засобах масової інформації. Після врахування результатів обговорення, БЮТ буде здійснювати відбір кандидатів у виборчий список. Усіх кандидатів остаточно повинні затвердити загальні збори партії &laquo;Батьківщина&raquo;, тобто в даному випадку &laquo;праймеріз&raquo; зовсім не є визначальним голосуванням, не прямою волею виборців, а всього на всього рекомендаційним побажанням. Тобто керівництво партії і далі зберігає за собою право за старою класичною схемою партійних зборів самостійно призначати &laquo;достойних&raquo; кандидатів на посади.Отже, на підставі простих відвідин бютівської палатки для &laquo;праймеріз&raquo; можна зробити висновок, що ніяких справжніх виборів та добору гідних кандидатів на основі врахування думки громадян в БЮТ немає. Є лише незграбна та непрозора пародія на демократію, яка у своїй суті є звичайнісінькою піар-технологією, що має на меті переконати українців, що начебто керівництво БЮТ вже не набирає в партійний список невідомо за які заслуги різноманітних грошовитих &laquo;тушок&raquo;, а приступило до серйозних змін та демократичних реформ у партії.]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Сатирики, народний мер "а-ля Путін" чекає на ваш огляд!]]></title>
      <pubDate>Mon, 30 Aug 2010 23:06:54 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Політика]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/articles/politics/1617</link>
      <description><![CDATA[Зневага до Дніпропетровська і до його мешканців -  в кожному рядку. Місто у небезпеці. Банда шахраїв, яка вважає нас, городян, за ідіотів, рветься до влади. (рос.)]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[На днях один из коллег-журналистов назвал Загида Краснова на теле экране смешным и нелепым. Мол, &laquo;неуемное красновское стремление во власть, его бесконечные заявления и телевизионные монологи у понимающих людей вызывают лишь сочувственную улыбку. Иногда смех. Порой хохот&raquo;. Согласны по форме, но по существу категорически не приемлем такую одномерную оценку. Вряд ли кто-либо будет спорить, что многолетнюю деятельность горячего лезгинского парня, скромно называвшего себя &laquo;директором&raquo; горсовета, следует признать во многом закономерным явлением днепропетровской действительности кризисного лихолетья, требующим более глубокой и взвешенной как его оценки, так и соответствующего оппонирования. НАД КЕМ СМЕЕТЕСЬ? НАД СОБОЙ СМЕЕТЕСЬ... Любой образ, утверждают психологи, становясь явлением, формируется, прежде всего, не на основе реальных событий, а как продукт общественного мифотворчества. И характеризуют эти мифы куда в большей степени не реального Краснова, а, как принято говорить, общественное подсознание, живущие в нем скрытые желания, идеалы, предпочтения и угрозы. Грустно, конечно, что именно мы с вами сотворили этот аналог и гибрид главных героев &laquo;Золотого теленка&raquo; Ильфа и Петрова (пронырливого подпольного миллионера Корейко, авантюрного Остапа Бендера и наивного Шуры Балаганова), заполонившего ныне местные телеэкраны, кому в радость, а кому и на потеху. Только неча на зеркало пенять, коли у самих рожа крива. Так что не с Красновым, уважаемые, прежде всего, бороться нам надо (для этого есть соответствующие госорганы и службы), а с нашим мифологизированным представлением о нем. Давно пора отделить зерна его реальных дел от плевел окружающих эту личность мифов о нем как о патриоте, благотворителе и эффективном руководителе, которые он и его команда сегодня так стараются закрепить в нашем сознании. Каким образом? Достаточно убедительный ответ на этот вопрос дает одна из последних возможных штабных разработок его команды, волею судьбы попавшая к нам в редакцию. Она, на наш взгляд, в значительной мере соответствует уровню &laquo;креативности&raquo; и профессионализма уже реализованных штабом именных акций, идеологии захвата власти, исповедуемой самим Загидом Красновым, его стилю мышления и речи, вызывающе лицемерному несоответствию деклараций реальным делам кандидата и даже элементарной безграмотности его консультантов. А еще этот документ &laquo;не для печати&raquo; интересен зашкаливающим и неприкрытым уровнем цинизма, неуважения к своим избирателям, которыми буквально пронизаны далеко не первой свежести, часто вообще неадекватные рекомендации авторов разработки своему заказчику. Впрочем, судите сами...&nbsp;Обращение коллектива редакции &laquo;Левого берега&raquo; Уважаемые читатели! Несколько дней назад в редакцию &laquo;ЛБ&raquo; попал любопытный документ. Мы всем коллективом думали и решали, как с ним поступить. Не фальшивка ли это? В документе изложена стратегия избирательной кампании Загиддина Краснова под названием &laquo;Народный мэр&raquo;.&nbsp;С этим господином у редакции особые отношения после того, как он, будучи директором&raquo; горсовета, душил газету &laquo;Левый берег&raquo;, запрещая ее распространение. Но нам не хотелось быть предвзятыми. Однако, еще раз вчитываясь в эту т. н. стратегию, мы укреплялись в мнении: предать этот документ гласности - наш профессиональный журналистский долг. Долг днепропетровчан перед своим любимым городом. Окончательное решение мы приняли после того, как на экрана городских телеканалов мы увидели Загидовских людей, собирающих подписи под &laquo;голосованием&raquo; за &laquo;народного мэра&raquo;. Значит, все правда, решили мы. Конечно, нами руководят в том числе эмоции. Потому что цинизм зашкаливает. Презрение к Днепропетровску и его жителям - в каждой строке. Город в опасности. Банда мошенников, которая считает нас, горожан, лохами, идиотами, рвется к власти. Но хватит эмоций. Предоставляем вам возможность самим ознакомиться с этим документом. Орфография и пунктуация оригинала сохраняется. НАРОДНЫЙ МЭР (Стилистика и орфография оригинала) 1-ЫЙ ЭТАП Силами партнеров и помощью жителей в рамках субботников во всех районах белятся деревья и бордюры высаживаются молодые деревья и разбиваются клумбы, устанавливаются лавочки. 2-ОЙ ЭТАП Встреча с людьми во всех районах города. Проводится они должны на стадионах, чтобы показать масштабность мероприятия и колоссальную поддержку Краснова. Если не хватает желающих просто прийти, дополняем активистами &laquo;Громадської сили&raquo;.&nbsp;Перед этим по районам раздаются листовки с информацией, что и как сделано именно здесь. Количество установленных детских площадок, лавочек, урн отремонтированных подъездов, крыш и т.д. Даже те, кто не придут на встречу уже знают о том, что Краснов сделал для их района. На каждой встрече присутствует телевидение. Серия сюжетов о том, что сделано в каждом районе. Подача: отчет руководителя громсилы и заслушивание мнение жителей той или иной территории по поводу волнующих их вопросов. Эти пожелания тщательно записываются помощниками на встрече, анализируются для того, чтобы потом войти в предвыборную программу.&nbsp;Вместе с этим активом гром. силы (партнерами) проводится так называемый аудит районов. Сколько не работает лифтов, сколько текущих крыш, не работающих фонарных столбов.Если сделать это как можно быстрее, то на встрече с жителями Краснов уже рассказывает о результатах такой инвентаризации. Главный вопрос: Вы готовы вместе с нами решать эти проблемы?&nbsp;Предупреждаем людей, что все в их силах, если сломают лавочку - другой не будет и т. д.Параллельно с этим общественные организации, не имеющие к нам ни малейшего отношения, начинают уничтожение Куличенко. Пресс-конференции, эфиры на ТВ, листовкии т. д. На площадях разбиваются палатки, в которых собираются подписи жителей по отставке мэра. 3-ИЙ ЭТАП Через месяц несколько общественных организаций объявляют выборы народного мэра. Организации должны быть только позитивного толка, например &laquo;За будущее Днепропетровска!&raquo;, &laquo;За чистый город!&raquo; Выбираем одну главную и ее лидер в ходе пресс-конференций заявляет: в Днепропетровске люди недовольны действующим мэром. Мы видим, что ситуация хуже некуда. Если уже собирают подписи за отставку Куличенко. Выборы будут, но нужно уже сегодня менять состояние дел. Поэтому мы, общественники собрались и решили провести выборы народного мэра Днепропетровска. И приглашают прийти на выборы.&nbsp;В течение одного или нескольких дней во всех районах проводится голосование. В самых многолюдных точках выставляются урны и предлагается людям выбрать народного мэра (ЛБ - это и есть доказательство подлинности документа). Вместе с тем активисты ходят по дворам и подъездам. Таким образом, мы можем сказать, что в голосовании принял участие житель практически каждой квартиры и если нас не будут устраивать результаты поменять их в нужную сторону.&nbsp;В 5-6 районах побеждает Краснов. Во всех нельзя, сразу будет понятно, что не по-честному. В трех Куличенко, чтобы вообще свести общественное мнение по Цыркину к нулю. 4-ЫЙ ЭТАП&nbsp;Сказав спасибо жителям за доверие (билборды, несколько встреч по районам с ТВ, статьи в газетах и в интернете) Краснов заявляет, что создает альтернативный горисполком. В команду должны войти люди, не идущие по спискам, но вместе с тем достаточно авторитетные. Уровень Деевой, Полякова, Падалко, Булавки (дописано от руки. - Авт.), Дзяк, Карпенко.&nbsp;Но в этой команде Краснов готов видеть молодых и инициативных, поэтому у каждого есть шанс попасть в этот орган. Нужно посмотреть какие идеи присылали на Кубок Краснова и может быть несколько людей пригласить попробовать вместе их реализовать. Пригласить людей, которые являются специалистами в той или иной отрасли к сотрудничеству - ученые, бизнесмены, интеллигенция и т. д.&nbsp;Краснов начинает вести себя как мэр - выездные совещания с руководителями альтернативного и реального управлений горисполкома, мониторинг существующих проблем, поездки по другим городам с целью перенятия опыта, посещение открытия выставок, премьер спектаклей. Регулярные совещания по тем или иным проблемам в горисполкоме с руководителями управлений горсовета. В конце каждого месяца отчет в виде прямого эфира. Обязательно произносить, что проблем очень много без финансирования и полномочий их решать достаточно сложно, тем более все видят, что чиновники пытаются препятствовать нашей работе. Но посмотрите, мы уже много сделали, вместе с вами уважаемые жители города.&nbsp;Самый главный посыл - привлечь людей к решению проблем, вернуть им дух патриотизма и помочь пробудить чувство гордости, что они живут именно здесь.&nbsp;Ведущие в эфирах постоянно подчеркивают, что вас называют народный мэр, вас выбрали народным мэром и т. д.&nbsp;Вместе с этим, в сюжетах о Краснове должно постоянно звучать народный мэр. Например, обращались туда, туда, туда, никто не помог, кроме Краснова, поистине народный мэр. Кроме практического решения проблем города и встреч с жителями, руководитель выходит на другой уровень: посещение научных конференций, встречи с делегациями из других городов, поездки в Киев к тем же министрам, встречи с народными депутатами, с известными людьми города и Украины, встречи с бизнес-элитой, представителями инвестиционных компаний. Не обязательно все это показывать по ТВ. Главное, чтобы об этом говорили на городских форумах, общественном транспорте и в прямых эфирах. Тогда, подобные &laquo;Акценту&raquo; не смогут использовать это против нас (как получилось с министрами), а все равно горожане будут знать о всех встречах и договоренностях.&nbsp;Организовывается посещение ключевые предприятия города, посмотреть как что где работает, побывать в центрах занятости, пенсионном фонде, основных медучреждениях и т. д. (К абзацу дописано от руки: &laquo;Штаб. Ответственный за встречи на предприятиях&raquo;. - Авт.).&nbsp;Проводятся форумы с учителями, врачами, интеллигенцией. Главная идея - выслушать людей и понять, что нужно сделать для того, чтобы медицина стала работать лучше, школы, садики и т. д. (К абзацу дописано от руки: &laquo;Программа народного мэра&raquo;. - Авт.)&nbsp;Формируем имидж руководителя а-ля Путин - жесткий, принципиальный, за ним гоняются журналисты, чтобы услышать ответы на ключевые вопросы, так как интервью короткие и четкие.&nbsp;Например: я поставил задачу и дал времени на ее реализацию две недели. По окончанию срока мы соберемся, поймем, что получилось и проведем работу над ошибками.&nbsp;В это время в СМИ появляются сообщения типа: в Днепропетровске есть свой Путин, человек слова (тем более это понятие уже закреплено за Красновым) Даются интервью национальным СМИ, в том числе главным газетам Украины. Это повышает статус Краснов в глазах горожан.&nbsp;Роботу Краснова и альтернативного горисполкома, предлагаемое решение существующих проблем комментируют коллеги депутаты, те, кто близки к руководителю в горсовете, но которых меньше всего связывают с Красновым. В прямых эфирах они рассказывают, что задачи Краснов поставил такие и такие. У нас нет полномочий, но мы понимаем, как их решать, что для этого нужно, что в Днепропетровске давно не было такого лидера, который смог бы объединить разных людей и т. д. и т. п. Начальники управлений говорят: вот такойто вопрос не мог долго решится, Краснов поднял это на сессии и ситуация начала прояснятся. Или на эфир приходят директора заводов, хлебокомбинатов, школ и в разговоре говорят, что Краснов именно тот, благодаря кому они поняли в каком направлении двигаться и как решать те или иные проблемы их отрасли.&nbsp;Таким образом: мы выходим на новый имиджевый уровень;&nbsp;формируем в головах людей убеждение, что Краснов уже мэр. Народный или нет, не имеет значение, главное статус;&nbsp;действия и поступки комментируют в большинстве не представители подконтрольной общественной организации, а совершенно посторонние люди - повышаем авторитет Краснова в глазах горожан. 5-ЫЙ ЭТАП За две недели до выборов подтверждаем статус мэра, проведя предварительные выборы. Те же общественные организации инициируют это. Естественно побеждает Краснов&raquo;. ПОРОЙ И ЛОЖЬ ПРАВДЫ ПРАВДИВЕЕ Мы не будем исключать вероятность того, что приведенный выше документ может оказаться недостоверным - в предвыборной борьбе все возможно. Тем не менее, на наш взгляд, этот, с позволения сказать, проект &laquo;Народный мэр&raquo; - не чья-то шутка, а прямое руководство к действию. Потому что изложенное там в полной мере соответствует уже проявившимся методам ведения командой Краснова предвыборной кампании и дает возможность его последующие действия соотнести с вышеприведенными &laquo;рекомендациями&raquo;. Более того, из ранее опубликованных в СМИ информационных сообщений становится ясно, что реализация вышеизложенных &laquo;рекомендаций&raquo; идет полным ходом. Приведем тезисно лишь одно из многочисленных сообщений, подтверждающих &laquo;запуск в производство&raquo; этой пиар-разработки:&nbsp;14. 06. 2010 г. &laquo;11 канал&raquo;, Новости 19:00(Подобные сюжеты вышли также на 9, 34 и 51 каналах)&nbsp;&laquo;...Лидер &laquo;Громадської сили&raquo; инициировал многочисленные встречи с жителями районов Днепропетровска. Предложения от горожан - конкретные дела от Загид Краснова- первый подобный диалог состоялся с жителями Амур-Нижнеднепровского района.Несмотря на жару, стадион заполнили более тысячи жителей АНД-района. И каждый пришел на встречу со своей проблемой...Загид Краснов: &laquo;Я хотел бы, чтобы та программа, которую я буду готовить на мэра, это была бы не программа Краснова, а чтобы это была программа жителей города Днепропетровска, которую Краснов будет реализовывать&raquo;.&nbsp;Таким образом, каждый инициативный горожанин имеет возможность непосредственно повлиять на судьбу Днепропетровска, если придет на встречу с лидером &laquo;Громадської сили&raquo;.&nbsp;НАРОДНЫЙ БАЛАГАН ТРОНУЛСЯ... КАК В ПРЯМОМ, ТАК И ПЕРЕНОСНОМ СМЫСЛЕ&nbsp;Как известно, инстинкт самосохранения лжи - быть ближе к правде. Но в нашем случае правда заключается еще и в том малоприятном для претендента в &laquo;народные мэры&raquo; факте, что практически каждая его инициатива &laquo;слизана&raquo;, то бишь украдена, у его оппонентов: коммунальный, медицинский проекты, лоббирование интересов жителей Днепропетровска в Киеве (Цыркин), &laquo;программа жителей Днепропетровска&raquo; (Куличенко, Вилкул). Нужно ли продолжать далее?.Но плагиат нашего собирателя с миру по нитке пиар-креатива - далеко не самый страшный грех в его предвыборной деятельности. Циничный обман или &laquo;разводка&raquo; своих избирателей гораздо опаснее. Сегодня наш имиджевый гибрид а-ля Путин на всех углах кричит о развале городского хозяйства и &laquo;ситуации хуже не куда&raquo;, к которым привела Днепропетровск нынешняя власть.&nbsp;Будто не он в качестве &laquo;директора горсовета&raquo; все эти годы вместе с подельником Олегом Царевым творили беззакония в горсовете, благодаря которым город приобрел славу коррупционной и рейдерской столицы, а городской бюджет до сих пор напоминает дырявые мехи? Или это не Краснов с Царевым, манипулируя горсоветовским большинством, практически отстранили действующего мэра от принятия важнейших решений, результатом чего и стало нынешнее бедственное положение мегаполиса - следствие безудержного разграбления дорвавшимся до власти дуумви ратом земельных и других ресурсов города?&nbsp;А почему никто из поклонников отстраненного нынешней властью от бюджетного и коррупционного корыта коммунально-дорожного &laquo;благотворителя&raquo; не задается вопросом, откуда у него средства на столь масштабные предвыборные проекты? Не надо быть семи пядей во лбу, чтобы не разглядеть очевидного: в их основе все тот же нескудеющий коррупционный источник, который все эти годы практически открыто пользовали наши герои. И за что ныне, при новой власти, к сожалению, только выборочно, красновско-царевские &laquo;шестерки&raquo; один за другим отправляются за решетку.Подобных вопросов можно поставить еще немало. К сожалению, они чаще всего отскакивают от преданных поклонников и соратников нашего &laquo;народного мэра&raquo;, как горох от защищенной уже выработанными мифами стенки. И с фанатичным блеском в глазах, как &laquo;Отче наш&raquo;, продолжают слезно благодарить и восхвалять с телеэкранов своего благодетеля за унизительные подачки, реализуемые за счет нашего же с вами ограбления. Между тем в городе ширится утверждение, запущенное красновскими &laquo;специалистами по выборам&raquo;: &laquo;Он - бандит, но делает&raquo;. Как Краснов &laquo;делает&raquo; - это уже другой вопрос. В чем - действие? В том, чтобы наставить по городу урны и объявить это &laquo;экологической программой?&raquo;Но не все так грустно в сложившейся ситуации.&nbsp;СМЕХА БОИТСЯ ДАЖЕ ТОТ, КТО НИЧЕГО НЕ БОИТСЯ&nbsp;Против уже сложившегося мифологического лома имеется древний как мир эффективный прием. Еще великий русский писатель Николай Гоголь в своей бессмертной комедии сказал: &laquo;А смех разве не бич? Или, думаете, даром нам дан смех, когда и последний негодяй, которого ничем не проймешь, его боится даже и тот, кто ничего не боится...&raquo;Смех действительно чудодейственное средство: &laquo;Сатира - путь к выздоровленью! Свихнувшихся и обнаглевших от безнаказанности высокопоставленных мозгов леченье!&raquo;&nbsp;В связи с этим у нас к вам, уважаемые читатели и коллеги, вполне логичное предложение принять участие в творческом конкурсе на лучший фельетон и карикатуру, темой которых станет вышеобнародованная пиар-разработка &laquo;Народный мэр&raquo;. В основе фельетона (карикатуры) должны быть реальные факты депутатской, предвыборной, возможно, бизнес-деятельности Загида Краснова (его выступлений, мероприятий, акций в предвыборный период с использованием при необходимости и более ранних, но в полной мере характеризующих нашего героя фактов из различных сфер деятельности).&nbsp;Объем фельетона - до 5 тыс. знаков. Количество присылаемых работ не ограничено. Рассматриваться будут материалы, поступившие до 20 октября 2010 года с объявлением победителей до 25 октября 2010 года. Лучшие работы будут публиковаться в газете &laquo;Левый берег&raquo; и размещаться на сайте ИА &laquo;Новый мост&raquo;. Публикация их ранее в других средствах массовой информации не является препятствием для участия и победы в конкурсе.&nbsp;Единственное обязательное условие - плясать от предложенной нами печки.&nbsp;Фельетон должен начинаться со слов: &laquo;Как известно, у гражданина Бендера Остапа Ибрагимовича было 400 сравнительно честных способов отъема денег у населения. Но даже он в подметки не годится кандидату в днепропетровские мэры и экс-&laquo;директору горсовета&raquo; Габибулаеву Загидину Габибулаевичу (в миру Загиду Краснову), возмечтавшему отнять целый город...&raquo;И оканчиваться словами: &laquo;...Маразм крепчал, предвещая оттепель&raquo;. (Как вариант: &laquo;...Все ищут сильную руку, и никто - умную голову&raquo;.)&nbsp;Победителей ожидают премии. Материалы направлять по адресу: leviy_bereg@ukr.net&nbsp;Итак, за работу, труженики сатирического фронта, уважаемые гиены пера, кисти и компьютерной мышки, &laquo;народный мэр&raquo; а-ля Путин ожидает вашего освидетельствования! Вадим КЛИМЕНТЬЕВ, специально для &laquo;Левого берега&raquo;]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Обіцяного три терміни чекають...]]></title>
      <pubDate>Mon, 30 Aug 2010 22:57:39 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Політика]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/articles/politics/1616</link>
      <description><![CDATA[Складається враження, що Іван Куліченко відміряв собі два життя. І збирається провести їх у кріслі мера Дніпропетровська. Але лише для того, щоб їздити по напіврозваленому місту і розповідати, як тут могло б бути добре...]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[Складається враження, що Іван Куліченко відміряв собі два життя. І збирається провести їх у кріслі мера Дніпропетровська. Але лише для того, щоб їздити по напіврозваленому місту і розповідати, як тут могло б бути добре...Дніпропетровськ довгенько очікує на якісні зміни?Один мій знайомий киянин порівняв свого одіозного мера з ліками, зробленими на основі сильної отрути. Розумієш, говорив мені він, після Черновецького ми, кияни, або станемо загартованими і хижими, як постядерні щури, або просто повимираємо. У столиці залишаться лише депутати з міністрами, та й купа донецьких, галичан, кримчан і дніпропетровців, які приїхали на заробітки.Цікаве порівняння. Наскільки воно закономірне, судити киянам. Я ж задумався, з ким можна порівняти рідного дніпропетровського мера Івана Куличенка? Дуже складно виявилося вигадати порівняння. Позаяк наш високоповажний мер - це невідомо що. Потім зрозумів: Іван Іванич така собі постсовкова злісно-кострубата карикатура на Мойсея.Пояснюю спертим не пам'ятаю у кого пасажем. Знаєте, навіщо Мойсей сорок років тягав євреїв по пустелі? А щоб померли ті, хто пам'ятав, що їх вели до Швейцарії. Серйозно, браття. Куліченко вичікує, коли вимруть ті, хто пам'ятає обіцянку перетворити Дніпропетровськ на рай земний. А наш квазімойсей виявився великим майстром замітати сліди.Високе знамено мерського пустозвонстваНасамперед потрібно зробити що? Правильно, повести за собою народ. Звичайно, не в Цюріх, а до світлого майбутнього в окремо взятому українському місті-мільйоннику. Для такої доброї справи Іван Іванович виписав цілу програму розвитку міста на 2000-2010 роки.Але ми ж не забули, що Куліченко - майстер втирати окуляри, правда? Тому й програма виглядає просто розкішно. Про неї вже написали багато ЗМІ, але я дозволю собі повторитися. Там є купа на перший погляд правильних, але абсолютно нез'ясовних пропозицій. Скажімо, &quot;забезпечити впевненість у завтрашньому дні&quot;. Або &quot;піднімати рівень життя&quot;. Всім, кому належить і хто буде допомагати меру в піднятті рівня забезпечення впевненості, слід сприяти, не перешкоджати і взагалі потурати.Просто балаган, рідні. Ось що означало гасло &quot;Вище знамено радянського спорту&quot;? Та що завгодно - прямо як Куліченкова впевненість у завтрашньому дні.Тут стоп. Пардон. Це у нас з вами до впевненості могли виникнути питання. А особисто в Івана Івановича і його наближених впевненість мала з кожним роком усе глибше вкорінюватися. А щоб у клану Іваничевого впевненість вкорінялася, а ми не почали нарікати, необхідні подальші вправи у полосканні мізків.Багаторічна задумаА справа, як ми всі пам'ятаємо, була така. Добігає кінця перша каденція мера Куліченка. Народ кинувся - в місті нічого не зроблено. Все поки тримається, не розсипається, але схоже, що тримається на старих іржавих гайках.Многомудрий Іванич на блакитному оці заявляє, що, мовляв, перший термін потрібен був, щоб &quot;заглибитися в суть справ, дібрати команду і звільнити недбайливих чиновників&quot;. Міцні ж у нього чиновники і заплутана суть, якщо колупатися в усьому цьому довелося цілих п'ять років. Але дивно не це. Найдивовижніше, що душевні дніпропетровці повірили цьому псевдомойсею і потягли ще глибше в пустелю - в пошуках обіцяної &quot;нібияк Швейцарії&quot;.У процесі пошуків, щоправда, випливли неприємні речі. Як виявилося, звільнені &quot;недбайливі чиновники&quot; були ні при чому. Ну, або їх замінили іншими, ще більш недбайливими. Справа в тому, що покращення життя не передбачалося, впевненості в цьому поліпшенні поменшало, а благоденство все не настає.Ну, побудував Куліченко кілька котелень. Ну, заявив, що обладнання, яке подає тепло в наші будинки, мало не у двічі економічніше... На тарифах це якось відбилося? Я не помітив. Ви, співгромадяни, думаю, теж. Не освітлив Куліченко вулиці, поготів на околицях. Це, напевно, щоб городяни, що прогулюються в сутінках, раптом не побачили, наскільки вбито наші дороги. Або не приведи Господи не зауважили позірної безлюковості каналізацій. Щоб замість непотрібних питань, і вдень, і вночі, мучила їх тільки одна думка - як дістатися з пункту &quot;А&quot; у пункт &quot;В&quot; і при цьому не вбиться!Багатопартійна безпартійністьДо речі, тертий Куліченко - за два терміни керівництва - дуже правильно просік, що однієї підтримки городян буде замало. Тому у своїй програмі розвитку Дніпропетровська поставив собі надзавдання: добитися співпраці з усіма політичними силами. Так, у цій справі він досяг успіху.Іван Іванович довго і наполегливо декларував власну непричетність до будь-яких політичних рухів, свою рівновіддаленість від політичних партій. Лукавив звичайно. Ворушити його комуністичне минуле ми не будемо. А ось недавнє плазування перед правлячим БЮТом - пригадаємо. Так би мовити, як же не &quot;лизнути&quot; правлячий блок?Правда, аналітики (зокрема, газета &quot;Коментарі&quot;) не без зловтіхи відзначили, що така &quot;багатовекторність&quot; коштувала Куліченку впливу на міську раду... Іншими словами, Іван Іванович так дістав усіх спробами всидіти однією філейною частиною на трьох стільцях, що поволі звідусіль стали приходити побажання відправлятися по одному вектору, назва якого - не для друку.Інший, менш гнучкий розумом, засмутився б. Але не Іван Куліченко. Іванич, як ми вже помітили, вміє прогнутися перед правлячою партією. А тут і привід знайшовся: на найближчих місцевих виборах кандидата на посаду міського голови може висувати лише політична сила, зареєстрована у відповідному місті не менше як за рік до цих виборів.Що робити? Правильно, бігти до Партії Регіонів. Саме по собі це не було б так дивно або сумно, якби не заяви мера і його партійного натхненника губернатора Вілкула. Мер з губернатором заспівали дуетом веселенькі куплети про те, що відтепер дії та фінансові потоки міста і області будуть узгоджені, будуть текти в єдиному руслі.Партійному, чи що? І чому цей недомойсей із попередніми губернаторами не міг &quot;узгодити потоки&quot;? Чи то вміння бракувало, чи то у нинішнього губернатора є види на Івана Куліченка. Втім, це тема для окремої розмови. Зараз же ми повернемося до дій мера.Так навіщо нам замислений мер?Наш мікромойсейчік, здається, повірив, що потихеньку почали таки вимирати ті, хто пам'ятав: вели їх &quot;нібияк в Швейцарію&quot;. Тому, озброївшись партквитком і змірявши собі ще пару-трійку каденцій, Куліченко вирішив виконати ще одну мізкоополіскувальну вправу. Запевнити всіх, що рай земний побудований, ось тільки &quot;деякі несвідомі громадяни&quot; встигли його загидити.Наприклад, так. Літо нині непросте, самі знаєте. То спека, то зливи, в Дніпропетровську заливає цілі райони. Повінь скрізь: звгори не витримують дахи, знизу - недієздатні зливостоки. Куліченко виїжджає в район лиха, хитає головою і заявляє, що на ремонт зливостоків йому &quot;знадобиться десять років&quot;.Та щоб ти був здоровий! А попередні десять років чим займалися міські владці? Виявляється, відповідь на це питання у Івана Івановича є. &quot;Будівельники що хочуть те й роблять, стоки перекривають, і я не знаю, що з цим робити!&quot; - Бідкається міський голова.Розумієте, в чому справа? У всьому винні будівельники! Ближче до виборів ми все ж з'ясуємо, що винних більше: це і транспортники, і енергетики, і двірники, і, наприклад, фармацевти. Як там у Булгакова? &quot;Звідки долари у вентиляції? - Підкинули вороги!&quot;Відразу хочу вибачитися і перед будівельниками, і перед транспортниками з фармацевтами. Та й перед ворогами заоразом. Всі вони - нормальні люди. Працюють не завдяки, а всупереч старанням мерії. Ми з вами все ще їздимо на трамваях і не з'їжджаємо разом із нашими будинками в Дніпро тільки тому, що є люди, які змушені робити свою роботу, не чекаючи перенесення Швейцарії в район Кодацького порогу.Звичайно, є порушники наявних нормативів і технічних обґрунтувань. Але навіщо, питається, потрібна міська влада? Лише для того, щоб приїхати і задумливо сказати: та-а-ак, мовляв, неправильно тут все, доведеться десять років переробляти.А вороги... Хтось із великих говорив &quot;Скажи мені, хто твій ворог, і я скажу, хто ти&quot;. Загалом, розумному і бистрому на думку ворогові таке ніщо, як Куліченко, просто не потрібне. Якось несолідно, чи що, з таким боротися...Ось такий, даруйте мені химерність формулювань, фабульний бік любові Івана Куліченка до Дніпропетровська. Не знаю, як вам, шановні сусіди, а мені чомусь аж засвербіло &quot;полюбити&quot; Івана Івановича. Та й не потрібна мені його &quot;нібияк Швейцарія&quot;! Головне, щоб він жити не заважав. А то, якщо випадково переоберемо, всіх нас всерйоз накриє.Український погляд]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[У вас зберігся зелений куточок? Тоді АТБ поспішає до вас!]]></title>
      <pubDate>Sun, 29 Aug 2010 06:47:30 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Суспільство]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/articles/sosiety/1615</link>
      <description><![CDATA[Попри заперечення мешканців і громадськості, міська влада надала дозвіл на будівництво скандального супермаркету АТБ на місці єдиної рекреаційної зони поблизу Нижньодніпропровського трубного заводу (рос.)]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[Днепропетровские чиновники могут опять оказаться в центре скандала. Проигнорировав категорические возражения жителей ул. Столетова против застройки единственной зеленой зоны возле металлургического завода им. Карла Либкнехта магазином АТБ, они пошли на нарушение законов и нормативных актов ради своего обогащения. Об этом с возмущением говорили жители ул. Столетова на встрече со СМИ города 27 августа 2010 года. У жителей накопилось много вопросов и к горсовету и к городскому голове И. Куличенко в связи с началом строительства АТБ. Если требования Генерального плана развития Днепропетровска до 2026 года обязательны для соблюдения всеми чиновниками и участниками строительства, то почему днепропетровские чиновники безнаказанно их игнорируют и нарушают? Если земельный участок по Генплану на ул. Столетова является зеленой зоной, не подлежащей никакой застройке, кроме как в рекреационных целях, то почему горсовет своим решением разрешил застройку санитарно-защитной рекреационной зоны металлургического завода-гиганта магазином АТБ?Жителям непонятно, почему по закону между обнародованием распоряжения городского головы о проведении общественных слушаний по застройке территории и самими слушаниями установлен срок от одного до трех месяцев, а по проекту застройки АТБ на ул. Столетова между этими событиями прошло ... аж 3 (три) дня?! И могут ли в таком случае эти слушания считаться законными? Жители хотят услышать от городского головы И. Куличенко ответ на вопрос: если Кабинет Министров запретил предоставлять земельные участки коммунальной собственности коммерческим структурам без проведения конкурсов и аукционов, то почему земельный участок на пр. Правды - ул. Столетова был отдан в аренду для строительства на нем магазина АТБ за символическую плату? Кто из чиновников горсовета положил себе в карман кругленькую сумму разницы между рыночной, аукционной и символической ценой? И если это не коррупция со стороны городских чиновников, то как называется такая &laquo;забота&raquo; &laquo;слуг народа&raquo; о наполнении бюджета города и горожанах?Учитывая, что местная власть упорно хранит гордое молчание, жители решили задать эти вопросы Президенту Украины и Генеральному Прокурору и надеются, наконец. получить ответы от новой власти на главный вопрос: так для кого же Украина - для проходимцев во власти или для людей?А кандидатам в мэры Днепропетровска жители предлагают переключиться с обустройства детских площадок на борьбу за первенство по возврату отобранных у города, его жителей и избирателей зеленых зон, придомовых территорий. Это будет настоящая, реальная забота о горожанах. Намного более необходимая, чем показушные предвыборные состязания по устройству детских площадок, которые больше смахивают на азартные детские соревнования в пионерлагере, чем на заботу ответственных зрелых государственных мужей о действительном развитии города и благополучии своих горожан.Мнения жителей ул. Столетова слышал и записал координатор общественной организации ГРАД Василий СУХОВ. ]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Українські пристрасті]]></title>
      <pubDate>Sun, 29 Aug 2010 05:43:43 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Спорт]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/articles/sport/1614</link>
      <description><![CDATA[У скандалі навколо відставки Маркевича й договірного матчу більше запитань, аніж відповідей]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[Початок нового футбольного сезону в Україні ознаменувався низкою скандалів, які можуть суттєво підмочити й без того не бездоганну репутацію країни, котра прийматиме футбольний чемпіонат Європи 2012 року. Конт&shy;рольно-дисциплінарний комітет Федерації футболу України довів факт підкупу окремих гравців &laquo;Карпат&raquo; функціонерами &laquo;Металіста&raquo; в матчі чемпіонату країни дворічної давнини. Внаслідок цього різні терміни дискваліфікації, зокрема й довічні, отримали деякі фігуранти цієї справи, а з самих команд Львова та Харкова в турнірній таблиці поточного чемпіонату знято по 9 очок. На знак протесту проти такого рішення головний тренер &laquo;Металіста&raquo; і за сумісництвом національної збірної України Мирон Маркевич подав у відставку з поста головної команди країни та висунув звинувачення президентові Федерації футболу Григорію Суркісу у втручанні в справи національної команди.Коли 1 лютого 2010 року виконком Федерації футболу України призначив головним тренером національної збірної Мирона Маркевича, його члени свідомо множили делікатні питання, які в нашому футболі прийнято називати &laquo;конфліктами інтересів&raquo;. Мирон Богданович зголосився очолити національну збірну лише за умови поєднання роботи на цьому посту зі своїми обов'язками головного тренера харківського &laquo;Металіста&raquo;. Подібну совкову практику світ завжди сприймав як рудиментарну, однак світлі спогади про Валерія Лобановського, який не один десяток років успішно поєднував роботу в київському &laquo;Динамо&raquo; та збірній СРСР, а згодом і України, змусили більшість уболівальників заплющити очі на можливі суперечності в роботі Маркевича. Це був перший за багато років тренер національної збірної, який повністю випадав із орбіти впливу президента ФФУ Григорія Суркіса. До того ж Мирон Богданович був лідером уболівальницьких симпатій у переліку вітчизняних претендентів на цю відповідаль&shy;&shy;ну посаду, тому дилеми, з якими мав боротися тренер збірної, відійшли на другий план. За відсутності належної фінансової мотивації для достойних кандидатів-іноземців на посаду головного тренера команди-господарки Євро-2012 не без скреготу зубами пішов на цей компроміс і сам чільник федерації.Навіть Суркіс, котрому недоброзичливці перманентно дорікають його власним конфліктом інтересів, які він має у федерації, залишаючись номінально співвласником київського &laquo;Динамо&raquo;, не міг передбачити настільки гострого скандалу з Мироном Маркевичем уже через півроку з дня його інавгурації в збірній. Маркевич вимагає звільнити його від обов'язків головного тренера національної команди через заяву на сайті харківського &laquo;Металіста&raquo;. Цим він демонстративно підкреслив, що ввесь цей час був передусім тренером клубу, й контракт із його власником Олександром Ярославським для нього у стократ важливіший за обов'язок, узятий перед уболівальниками національної команди, й за папери, які Мирон Богданович підписував із ФФУ.Маркевич залишався передусім тренером харківського &laquo;Металіста&raquo; й представляв інтереси Яро&shy;славського, коли влітку виступив проти збільшення ліміту на легіонерів у національному чемпіонаті. Він більше дбав про інтереси харківського клубу, ніж збірної, коли в товариському матчі головної команди країни більше навантажував гравців із клубу, котрий мав протистояти &laquo;Металісту&raquo; в чемпіонаті... (приклад - травма Русолана Ротаня напередодні матчу &quot;Дніпро&quot; - &quot;Металіст&quot; - прим. ред.) Втім, у цій ситуації скандал уже перевершує рівень суперечностей, які Маркевич мав, виконуючи посадові обов'язки у збірній та клубі. Рішучість, із якою Мирон Богданович пішов на конфлікт із федерацією в надзвичайно делікатній для себе ситуації ставить суспільство перед дилемою - зарахувати Маркевича до авантюристів чи до лав небачених досі праведників, ладних вивести функціонерів ФФУ на чисту воду.Навряд чи хтось повірить байці про те, що тренер не знав про підкуп гравців його колишньої команди у двобої з нинішньою. Безперечно й те, що нині довічно дискваліфікований гендиректор харківського клубу Євген Красников сплатив понад $100 тис. гонорару футболістам львівських &laquo;Карпат&raquo; не з власної кишені й не без відома президента ФК Олександра Ярославського. Тоді чому ж КДК ФФУ не покарав справжніх винуватців скандалу, а обмежився дисциплінарними санкціями до рядових фігурантів справи. Й чому справу, про яку у Федерації футболу знали давно, пустили в хід через два роки після того, як стався злочин? Чому мовчить дискваліфікований на рік президент &laquo;Карпат&raquo; Петро Димінський, котрий начебто не брав і не давав хабарів, а тому мав власні мотиви розслідувати підкуп гравців своєї команди? Поки український футбол не має відповідей на ці та багато інших запитань, чутки про неспортивний характер багатьох поєдинків внутрішнього чемпіонату лише посилюватимуться. Якщо ФФУ прагне справді очистити український футбол від корупції, то слідом за призначенням незаперечного авторитета П'єрлуїджі Коліни відповідальним за чистоту роботи суддівського корпусу Григорій Суркіс має зробити й інші кроки в напрямку прозорості та незаангажованості очолюваного ним органу. Наприклад, дати відповіді на вже поставлені запитання та провести серйозне розслідування щодо причетності двох титанів українського футбольного господарства Ріната Ахметова та Ігоря Коломойського до фінансування кількох команд прем'єр-ліги. Бо чутки про те, що донецький олігарх окрім &laquo;Шахтаря&raquo; повністю контролює &laquo;Зорю&raquo; та &laquo;Севастополь&raquo;, а дніпропетровський окрім свого &laquo;Дніпра&raquo; має вплив ще й на &laquo;Кривбас&raquo; із &laquo;Арсеналом&raquo;, невдовзі таки докотяться до УЄФА.УТ]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Територія без Батьківщини, або Ітака, якої не було]]></title>
      <pubDate>Fri, 27 Aug 2010 05:45:51 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Суспільство]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/articles/sosiety/1613</link>
      <description><![CDATA[Нерв конфлікту між Заходом і Сходом України в тому, що перший розвивався за європейським циклом, другий – за циклом російським]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[Одіссей вирушав у плавання. В невідому путь, з якої міг не повернутися. Десять літ блукань. Пережив найрізноманітніші пригоди. Але він марив Ітакою. Цією невидимою крапкою, що загубилася у хвилях Середзем&shy;номор'я. Острівець Іонійського архіпелагу. Не сягає і 100 км2. Треба було втекти від Циклопа і Лестриґонів. Треба було випручатися з обіймів Цирцеї і сирен. Забути, звідки він родом, з'ївши лотос у Лотофагів, - і прийти до тями знову з думкою про батьківщину. Пройти Царство Мертвих. Подолати Сциллу і Харибду. Й усе - щоб повернутися ДОДОМУ. Бо там на нього чекала дружина. Його рід. Його люд. Повернення Одіссея - це зустріч не лише з Пенелопою та сином Телемахом. Це зустріч із Батьківщиною як власним домом. З рідними. З пам'яттю. З живими і мертвими. Простір любові.Батьківщина - як подолання зневіри. Жертовність. Вірність. І завжди - повернення.Код Європи:&nbsp;мандри ОдіссеяОдіссея недаремно вважають першим героєм модерного часу. Але це також один із перших європейських героїв, який окреслив історією свого життя філософію європейської батьківщини.Європа - це триєдиний вимір батьківщини: мала батьківщина - національна - пан'євро&shy;пейська. Звичайно, був Александр Македонський і був Цезар, була Римська імперія і Каролінґська, Священна Римська імперія німецької нації та імперія Габсбургів. Європа розширювалася, краялася і знову поставала в нових конфігураціях шляхом завоювань, експансій, воєн, окупацій. Але в самих початках європейської цивілізації основним культурним змістом - і мірилом - Європи було місто, грецький поліс, &laquo;мала батьківщина&raquo;, habitat, місце народження. А основним культурним змістом - і мірилом Міста - була Людина: її виховання і хист, відданість громаді, мужність і солідарність, честь особиста й честь роду. Від Давньої Греції і далі - через міста-комуни ренесансної Італії - поставала сьогоднішня Європа як багатовимірна рухома галактика &laquo;малих батьківщин&raquo;. І кожна з цих батьківщин славетна якимось героєм чи квітами, майстерністю чи вином, палацом чи музичним інструментом.А потім було ХІХ ст. з його революціями й &laquo;весною народів&raquo;: так народилася Європа як вимір національних батьківщин. Конфлікти і суперництво між ними, дві світові війни змусили європейців виробити нову етику співжиття. Так постав третій вимір батьківщини - Європа як культурна, філософська, моральна батьківщина народів, що становлять собою різні сегменти розвитку європейської цивілізації - цивілізації, заснованої на концепції свободи людини.Культура - це зокрема і питання простору. Це спосіб людини вписатися в простір, концептуалізувати його, збагнути співвідношення себе з іншими в цьому просторі. Це спосіб підкорити лякаючий хаос, раціонально його устаткувати, надаючи йому синхронний порядок та діахронічну тяглість.Історично Європа як джерело західної цивілізації мала багато різної людності й мало простору. Тож ліпилася до скель, чарапкалась у гори, забудовувалася під вулканами й між фіордів, перед лицем штормів творила геометричну гармонію північноєвропейських міст і квіт&nbsp; учий безлад урбаністики Півдня.Євразія мала неміряний про&shy;&shy;стір і мало людності. Загрозливий Степ, у якому народжувався Хаос. Західна Людина відчула horror vacui, жах порожнечі, - й почала забудовувати цю порожнечу. Готика, бароко, неокласицизм, модернізм - це форми приборкання Хаосу. У Східної Людини була &laquo;спокуса порожнечі&raquo; - чим більше простору, тим краще, - охопити, підім'яти під себе, промчатися на коні... Лишити пустку.А в Римі сьогодні на виставках давньоримської старовини - мотто: &laquo;Де пройшли римляни, там досі росте трава&raquo;.Код Євразії:&nbsp;номадизм ЧинґісханаЯкщо архетипним героєм сьогоднішньої Європи є Одіссей, то архетипним героєм сьогоднішньої Євразії є Чинґісхан. Мандрівник проти Номада. Будівник проти Руйнатора. Ординська навала не є подорожжю. Це не спроба вивчити світ, не маніакальна одіссеєва цікавість до невідомих земель, не пошук Ясоном Золотого Руна. Це навала зі Степу - без концепції повернення. Це нищення всього живого на своєму шляху - всього, що непридатне для харчування. Все, що не з'їдене і не знищене, має бути підкорене. Основний критерій - сила, здатність убивати, а не будувати.Римська імперія лишила по собі дороги, мости, акведуки, викладені мозаїкою терми - подорож, зв'язок, єднання, чистота. А головне - Lex Romana, Закон, на якому заснована правова система демократичного Заходу. Найбільша у світі Імперія Чинґісхана простягалася від Сибіру до Кашміру, Тибету, морів Каспійського та Японського. Чинґісхан винищив десятки мільйонів людей. А що лишилося? Затоптана кіньми могила в степу. Півтора мільйони квадратних кілометрів монгольської землі й населення - менше, як у Києві. Щоправда, є один предмет гордості. Багато монголів, кажуть, мають блакитну родимку на п'ятій точці - незаперечний знак приналежності до розсіяної в часі династії Великого Монгола...Але Сарай-бату, столиця Золотої Орди, - крапка на історичній карті. А Рим стоїть, як і стояв. І крихітна Ітака - безсмертна у віках метафора.Воістину, як писав Монтеск'є: Захід творить у бронзі. Схід будує на піску.Протистояння Європи і Євразії - це насамперед протистояння вкоріненості й номадизму. Вкоріненість - це джерело знання своєї землі та любові до неї. Номадизм - це паразитарне і споживацьке ставлення до землі. Прийшов, з'їв, поруйнував. Споганив. Оскільки ж погане не полюбиш, пішов шукати деінде, щоб з'їсти і поруйнувати. А споганену землю ще й осміяв. А хто лишився живий на споганеній землі, себе не поважає, заздро дивиться на тих, хто живе інакше. І виглядає Великого Монгола. Під копитами його коня так легко і приємно стати спіраллю піску в пустелі.&laquo;Політична булімія&raquo; Росії &nbsp;В основі концепції російської державності закладений цей номадизм, пропущений через ідею &laquo;збирання земель&raquo; візантійського походження. &laquo;Русское насилие, его размах и гигантское наследие (включая Чечню сегодня) - это монголо-социали&shy;стический-византийский [...] синтез&raquo;, - пише Юрій Афанасьєв у книжці &laquo;Опасная Россия&raquo; (2001). Не випадково нинішні неоєвразисти в Росії виступають під чорними прапорами з жовтим зображенням Чинґісхана.Невдовзі після падіння Берлінського муру розмовляла зі своєю колегою, а тоді ще - своєю студенткою, талановитим антропологом, напівфінкою, напівросіянкою. Вона розповідала про свою любов до Петербурга. - А ти Грозний так само любиш? Це теж Росія? - запитала я її. - Ні, звичайно, яка ж це Росія, це просто жах! - відповіла вона. То яка ж логіка? Якщо Грозний - це &laquo;жах&raquo;, відпустіть чеченців на волю, нехай живуть за своїми звичаями, називають по-своєму і країну, і її столицю, без тіні кривавого Івана Грозного. А якщо це &laquo;Росія&raquo;, то чому ж не шкода бомбардувати, знищувати, катувати, вбивати?! Навіть баскську Ґерніку плюндрував не франкістський Мадрид, а &laquo;Леґіон Кондор&raquo; німецької Люфтваффе. Але сьогодні ні північноірландський, ні каталонський сепаратизми не розв'язуються бомбами з боку Лондона й Мадрида. І навіть коли валлійці загрожують відділитися від Бельгії, фламандці лишаються такими самими по-фламандському спокійними, як їхні застиглі в часі пейзажі.У Лондоні таксисти, щоб отримати можливість їздити на історичних лондонських таксі - чорних кебах, складають іспит. Вони мають знати напам'ять усі 25 тис. лондонських вулиць.Якось схопила таксі - їхати до театру Франка від Києво-Могилянської академії. Шофер не знав, де театр Франка! Він 20 років прожив у Києві, народився в Казахстані, сам росіянин із Краснодара, а дружина - українка з Молдови. Homo Sovieticus, який за два десятиліття не просто не побував у центральному драматичному театрі столиці, а й не знав, що такий театр існує!Абсурдна за своїми виявами і драматична за своїми наслідками трагікомедія, яка сьогодні розгортається в українсько-російських відносинах, - прямий шлях до гуманітарної, моральної та політичної поразки обох країн у контексті сьогоднішньої цивілізації. І основна причина її - в глибинній історичній хворобі Росії: нездатності до модернізації, в неспроможності відмовитися від зужитих моделей. Європа теж пережила й імперський період, і тоталітарний. Але зуміла модернізуватися саме тому, що мала інтелектуальну і політичну мужність відмовитися від цих двох руйнівних амбіцій. Рим шанує своїх цезарів у вигляді пам'ятників, музеїв і руїн. Велика Британія схиляє голову перед Ґанді, завдяки якому Індія здобула незалежність. Іспанія не зазіхає на свої колишні володіння ні на Півдні Італії, ні деінде. Польща не мріє про українські та білоруські території, а Німеччина - про території польські. Австрія не сниться самій собі Габсбургською імперією. Вже не кажучи про гітлеризм, фашизм, франкізм: вивчені, засуджені й заборонені сторінки історії.Драма ж Росії - в номадичній матриці її держави. Впродовж століть кордон держави постійно рухається, територія розростається, державність наповнюється щораз іншими, але постійно різнорідними елементами. Й усе приходить у невідповідність із усім. Країна розширювалася шляхом невтомних завоювань неросійських - зокрема мусульманських - народів, намагаючись при тому залишитися унітарною імперією. А головне - імперією православною! &laquo;В продолжение XVIII в. Россия почти завершает давнее свое стремление стать в естес&shy;твенные этнографические и географические границы&raquo;, писав Васілій Ключевскій. Цими &laquo;естественными границами&raquo; була Фінляндія з усім східним узбережжям Балтійського моря і татарський Крим, Польща, Україна і Кавказ, Сибір, Бессарабія і Азія...Те, що Ключевскій називав &laquo;географически округленной Россией&raquo;, Норман Дейвіс кваліфікує як &laquo;політичну булімію&raquo;: завоювати не штука, а що робити далі? Можна окуповувати територію зі швидкістю в середньому 50-60 квадратних миль у день, як це відбувалося в Росії з ХVІІ по ХІХ ст. Але часу вистачає лише на те, аби знищити місцеву культуру й політичний опір та насадити із центру репресивний поліційний апарат. Не можна, однак, експортувати культуру імперії, як не можна й зрозуміти культуру місцеву. Колоніальний Захід час від часу переживав культурне захоплення то Індією, то Китаєм, то американськими індіанцями, то Африкою. А Росія хронічно зневажала завойовані землі й культури. Для неї це завжди були ТЕРИТОРІЇ - для експропріації потрібних імперії ресурсів. Завойовані народи в літературі ХІХ ст. - навіть у таких великих поетів, як Пушкін і Лєрмонтов, - незмінно називалися &laquo;племенами&raquo;. Це в Міцкевича і Шевченка вони називалися народами.Складаючися з нелюбих територій, які й самі між собою часто ворогували, Росія традиційно не має відчуття конкретної батьківщини в історичній тяглості її культури і традицій. Домінує месіанський вимір абстрактної батьківщи&shy;&shy;ни: то Російська імперія рятує світ православним &laquo;Глаголом&raquo;, то СРСР поширює &laquo;мировую революцию&raquo;, то путінсько-мєдвєдівська Росія-Євразія веде боротьбу проти євроатлантичного світу. І завжди, за всіх умов, це не країна з армією, а армія з країною, як пише Ева Томпсон, автор унікально цікавої книжки &laquo;Трубадури імперії. Російська література і колоніалізм&raquo;. Якщо центром європейської цивілізації є людина і сакральний сенс життя, то в Росії сакральним сенсом наділена лише Держава та її основні атрибути: Влада, Армія, Церква. До всього ж церква одержавлена, а отже, в цілому - позбавлений моральної автономії продукт політичної кон'юнктури.Москва: Третій Рим&nbsp;чи Другий Сарай?Сьогодні ми є свідками ще однієї кризи російської державності. Росія прагне реставрувати імперію через територіальну експансію. Але вкотре відмовляється розуміти, що разом із розширенням простору для експропріації ресурсів розширюється і простір конфліктів, нестабільності, перехресної ксенофобії. &laquo;Кавказ: пространство как политическая сила&raquo;, &laquo;Северный Ледовитый океан - территория Российской Империи. Экспансия и расширение - единственный верный вектор&raquo;... І знову - розширитися легко. А далі? Зеро логіки, хаос, насильство. Росія творить сепаратизми, щоб поруйнувати сусідні держави. Культивує осетинську &laquo;аланську&raquo; ідею, інспірує ПІСУАР тощо, але при цьому національна ідея повинна бути російською, а зліплений із учорашніх комуністів &laquo;русский мир&raquo; - унітарним та ще й на додачу православним. І потім - то постає як &laquo;ліберальна імперія&raquo;, то веде боротьбу з лібералізмом. То &laquo;стратегічне партнерство&raquo; з Америкою, то США має стати &laquo;останнім Карфагеном&raquo;. Учора була &laquo;світова революція&raquo;, а сьогодні Росія оголошує себе цитаделлю &laquo;консерваторизму&raquo;. Коли ж аргументи вичахають, Росія бачить себе окремим &laquo;континентом&raquo;, зануреним у незмінно &laquo;ворожий світ&raquo;. А хто через інерціючи слабкість, чи продажність стає частиною цього &laquo;континенту&raquo;, переймає всі його хвороби. Як сьогоднішня Україна - інфекційний відстійник цих хвороб.Запозичені ідеї, погано метаболізовані і некритично перемішані між собою. Розширюється простір - множаться кризи. Країна як Територія то травматично розширюється, то травматично звужується, наповнюючись лише реутилізованими ідеологемами. Й сьогодні, як і вчора, знову йдеться про &laquo;повернення територій&raquo;, а не про встаткування своєї ж власної батьківщини, про стан і становище в ній людини, про її майбутнє.У спробі стати Євразією, тобто і Європою і Азією, Росія фактично перестала бути Європою і не стала Азією. Тобто не розвинула відповідних ідентичностей, а взяла від обох цивілізацій, по суті, гірше: агресивні ідеологеми, позбавлені сенсу милосердя, сусідства, почуття Іншого.Власне, в цьому - нерв конфлікту між Сходом і Заходом України. Західна Україна розвивалася за європейським циклом: мала батьківщина - національна - пан'єв&shy;ропейська. Східна значною мірою - за циклом російським: держава - все, людина - ніщо. Земля - всього лише бізнес-територія. Чи не найкраща тому ілюстрація - гіркі нарікання кілька років тому нинішнього міністра освіти: &laquo;Ми живемо в країні, що в 1991 році стала незалежною від сибірських нафти і газу, якутських алмазів, від ядерної зброї, від місця постійного члена Ради безпеки ООН і ще багато від чого, що в сумі давало статус імперської держави. Ми живемо в країні, яка не зможе претендувати на імперський статус [...]&raquo;. Нормальна сучасна людина сказала б: і слава Богу! А тут - ні, бо в головах постімперських покручів будь-який людський вимір цілковито перекреслений. Саме тому людину в цій &laquo;імперській державі&raquo; можна було депортувати і репресувати, катувати і морити голодом. Тут можна було затоплювати родючі землі й творити натомість штучні моря, які після Чорнобиля ставали колискою радіонуклідів. Живого місця на планеті Земля не лишилося після СРСР - все отруєно і загиджено, втратило сенс і перспективу.Тож така й людина постала на цій території без батьківщини: вона невротично озирається в бік Росії, бо сама не здатна організувати свій простір, зробити його затишним і життєдайним, упорядкованим для майбутнього, для наступних поколінь. Така людина прагне говорити &laquo;загальноприйнятою&raquo; мовою - це страх індивідуальності, адже - індивідуальність - це воля, зусилля, відповідальність. Такій людині треба мало: за 5 грн, доданих до зарплати чи пенсії, вона віддасть і землю, і ресурси, і майбутнє. Їй нічого не шкода. Вона нічого не любить. Вона голосує за Чинґісхана.Вона не знає, що уроки історії страшні. Бо Перший Рим стоїть, як і стояв. Другий - став оттоманським Стамбулом. А Третій Рим - ще не відомо, чи він Третій і чи він Рим. А якщо він - Другий Сарай?Але ніколи - Ітака.УТ]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Спочатку газ, потім ЖКГ, хліб, молоко…]]></title>
      <pubDate>Fri, 27 Aug 2010 03:03:49 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Економіка]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/articles/economy/1612</link>
      <description><![CDATA[Цієї осені на українців чекає не тільки різке збільшення тарифів на газ і тепло, а й подорожчання хліба та інших продуктів харчування. Держбюджет 2010 року розрахований виходячи з прогнозу річної інфляції трохи більш як 13. Проте урядові навряд чи вдасться стримати зростання цін та інфляцію в заданих рамках: як вважають експерти, за підсумками року її рівень може сягнути 15%.]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[Цієї осені на українців чекає не тільки різке збільшення тарифів на газ і тепло, а й подорожчання хліба та інших продуктів харчування. Держбюджет 2010 року розрахований виходячи з прогнозу річної інфляції трохи більш як 13. Проте урядові навряд чи вдасться стримати зростання цін та інфляцію в заданих рамках: як вважають експерти, за підсумками року її рівень може сягнути 15%.За даними Держкомстату, з початку року в Україні зафіксовано інфляцію на рівні 3,1%, а порівняно з липнем 2009 року - 6,8%. Але навіть після традиційного літнього зниження інфляційних показників прогноз річної інфляції виявився невтішним. Причому найбільший &laquo;внесок&raquo; у цьому напрямку зробив сам уряд, ухваливши рішення щодо підвищення ціни на газ для населення. Подорожчання газу з 1 серпня на 50% і збільшення комунальних тарифів, заплановане на жовтень, прискорить річну інфляцію на 5%. Як вважають аналітики, інфляція у 2010 році перевищить прогнозований урядом рівень. Хоча в червні й була зафіксована дефляція, восени ситуація кардинально зміниться. За словами директора економічних програм Центру ім. Разумкова Василя Юрчишина, у споживчому кошику українців велика частка тарифів ЖКХ, тому підвищення цін на газ, тепло й воду неодмінно відіб`ється на темпах інфляції. У свою чергу, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь прогнозує, що зростання вартості газу прямо додасть до інфляції 2% і ще 2,5% додадуться через підвищення тарифів на гаряче водопостачання й інші послуги.Ціни на природний газ для населення зросли в середньому на 50%. Відповідно, підвищення вартості тепла й гарячої води сягне від 20% до 30% - залежно від регіону. &laquo;Результат ми побачимо в жовтні, й особливо - у листопаді, коли повною мірою почнеться опалювальний сезон, - відзначає Юрчишин. - З огляду на подорожчання газу, ми виходимо на рівень інфляції минулого й позаминулого років&raquo;.Небачена літня спека 2010-го спричинила різке скорочення врожаю й зростання цін на зернові. Уже зараз вартість зерна на внутрішньому ринку пішла вгору, провокуючи подорожчання хліба та інших продуктів харчування. Проте, за прогнозами Міністерства аграрної політики, урожай цього року становитиме 42,1 млн. тонн зернових, що цілком покриває внутрішні потреби України. При цьому влада робить усе, аби створити максимальну кількість перепон для експорту - хоча світові ціни на зерно за два місяці взросли майже на 50%. На тлі глобальної посухи європейські котирування на пшеницю піднялися до 211 євро за тонну (+8%). Це освіжило спогади про глобальну продовольчу кризу 2007-2008 років, пише газета Fіnancіal Tіmes. Здавалося б, для України, як аграрної держави, настав зоряний час. Але &laquo;Україна, яка раніше планувала експортувати до 7-8 млн. тонн пшениці, зараз узагалі має намір закрити свої кордони для вивезення цього стратегічного товару. Це добрі новини для фермерів США, які очікують стрімкого зростання попиту на свою пшеницю&raquo;, - відзначає видання.На внутрішньому українському ринку зерна справи не кращі. Подорожчання зерна й зниження його якості призведе до зростання цін на хліб, кажуть фахівці. &laquo;Якщо борошно буде невисокої якості, доведеться використовувати поліпшуючі добавки, збільшувати енерговитрати. Крім того, буде скорочено виробництво продукції - а це теж гроші&raquo;, - пояснив генеральний директор асоціації &laquo;Укрхлібпром&raquo; Олександр Васильченко. Достроково, тобто на початку осені, судячи з усього, почне дорожчати й молочна продукція. Адже одночасно зі зростанням цін на зерно подорожчають і корми для худоби. Аналітики ринку відзначають, що пропозиція молока на сьогодні дуже низька: виробники очікують підвищення закупівельних цін. Справді, якщо зараз молоко скуповують у населення по 1,50-1,80 грн. за літр, то прогноз на зиму - до 3 грн./літр. Збільшення цін на газ для населення призведе до зростання інфляції. Подальше подорожчання хліба й молочної продукції також додасть свою лепту до збільшення рівня цін за підсумками 2010 року. Водночас поки що немає ознак того, що уряд готовий врахувати ці чинники й будувати подальшу політику, спираючись на реальні економічні показники.УНАН]]></fulltext>
    </item>
        <item>
      <title><![CDATA[Переписана історія України. Версія епохи Дмитра Табачника]]></title>
      <pubDate>Thu, 26 Aug 2010 08:31:15 -0600</pubDate>
      <category><![CDATA[Політика]]></category>      <link>http://www.dniprograd.com/ua/articles/politics/1611</link>
      <description><![CDATA[Вже цього року Міносвіти вирішило оновити посібники з історії України для п'ятикласників. Деякі епізоди історії взагалі зникли з книжок для п'ятикласників. Насамперед, це стосується битви під Крутами та Помаранчевої революції.  Не міг залишитись без змін і розділ про голодомор...]]></description>
	  <fulltext><![CDATA[Схоже, мрії Дмитра Табачника щодо переписування підручників з історії почали здійснюватися. Вже цього року Міносвіти вирішило оновити посібники з історії України для п'ятикласників. До них внесені не лише поліграфічні, але й змістові правки. На черзі - новітня історія для 11 класу, яка може бути &quot;доопрацьована&quot; та перевидана до наступного навчального року.На думку освітян, нічого страшного в цьому немає, бо це просто &quot;оптимізація&quot; історії, а не коригування. Директор інституту інноваційних технологій та змісту освіти МОН Олександр Удод впевнений, що зміни в підручниках допоможуть &quot;уникнути зайвої політизації&quot; та розвести історію з політологією.У першу чергу, за словами пана Удода, правки стосувались міжнаціональних та міжрелігійних відносин. Окрім того, значно скоротився опис сучасного періоду історії. &quot;Якщо раніше події присвячували 2-3 сторінки, то з плином часу, наприклад, через 5 років, їй може приділятися 1 абзац або менше&quot;, - підкреслив він. &quot;Українська правда&quot; вирішила ознайомитись із текстом оновлених підручників та порівняти їх із попереднім варіантом. Як виявилось, від опису деяких знакових подій української історії там не лишилось навіть рядка.Забути про Помаранчеву&nbsp;революцію та КрутиНа сьогодні в Україні видаються два варіанти підручника з історії для 5 класу. Автор першого &quot;Вступу до історії України&quot; - рівненський історик Віктор Мисан, другого - подружжя київських викладачів Віталій Власов та Оксана Данилевська. Саме пан Власов є одним з авторів навчальної програми, згідно з якої розроблялись підручники. Перші зміни почались із обкладинок книг. У 2005 році на тлі обох посібників були розміщені фото Помаранчевої революції. У 2010 році там лишились тільки гетьмани та мислителі. Вище - старий дизайн обкладинки, нижче - новий дизайн&nbsp;Більшість правок було внесено до книги Віктора Мисана. Хоча Олександр Удод з Міносвіти зазначав, що підручник для 5 класу має бути написаний у формі легких та зрозумілих історій, у новому виданні чомусь видалили описи українських принад. Наприклад, у розповіді про Українську народну республіку переваги вітчизняних територій були замінені на уривок із Третього універсалу. Більш толерантного звучання набула розповідь про встановлення радянської влади в Україні. У попередньому варіанті було написано: &quot;Щоб залучити до державного будівництва найбідніші верстви населення і змусити їх повірити новій владі, більшовики пообіцяли віддати селянам землю, а робітникам - фабрики і заводи. Робітники й селяни мали стати повноправними господарями в новій країні. Зміни початку 20-х років приголомшували&quot;. Новий варіант став лаконічнішим: &quot;Більшовики пообіцяли віддати селянам землю, а робітникам - фабрики і заводи. Зміни початку 1920-х років приголомшували&quot;.Не міг залишитись без змін і розділ про голодомор - у тексті зникло формулювання про штучний голод. &nbsp;Вище - старий підручник зі &quot;штучним голодомором&quot;. Нижче - новий з просто &quot;голодомором&quot;&nbsp;Видалення окремих слів чи фраз відбулось і в розділі про Другу світову війну. Наприклад, у новому виданні вже не написано, що радянська влада &quot;розправлялась із патріотами&quot;.Вище - старий варіант підручника, де розповідалося про розправу радянської влади над патріотами. Нижче - новий підручник, де про розправи більше не згадується&nbsp;&nbsp;Для участі Української повстанської армії у війні також не знайшлось окремого місця. Її прирівняли до загонів Ковпака та Сабурова. Водночас, з посібника видалили фотографію Романа Шухевича.&nbsp;Вище - старий підручник з фото Шухевича. Нижче - новий, де фото Шухевича прибрали&nbsp;Згадки про повоєнну діяльність УПА також істотно скоротились. П'ятикласники більше не зможуть дізнатись, що патріотів підтримувало місцеве населення. Натомість, до підручника вмістили розповідь про приєднання Криму.Старий варіант підручника з позитивною згадкою про бандерівців&nbsp;Замість позитивної розповіді про УПА вмістили уривок про КримДеякі епізоди історії взагалі зникли з книжок для п'ятикласників. Насамперед, це стосується битви під Крутами та Помаранчевої революції. Невідомо, чим не сподобалась освітянам історія про молодих патріотів, але її замінили на сухий текст універсалу Центральної ради. Ліворуч - новий підручник без згадки про Крути. Праворуч - старий підручник зі&nbsp;згадкою про Крути&nbsp;У попередньому виданні &quot;Історії&quot; Помаранчевій революції було присвячено кілька сторінок із фотографіями (що теж є &quot;перебором&quot; в порівнянні з висвітленням інших тем) . Зараз на цьому місці лишились &quot;Дикі танці&quot; Руслани та розповіді про Миколу Амосова та Олега Антонова.&nbsp;З підручника історії прибрали ЮщенкаМенше правок було зроблено в другому підручнику з історії для 5 класу авторів&nbsp;Власова та Данилевської. Наприклад, із посібника було вилучено фразу про залежність України від царської Росії. Вище&nbsp;- старий підручник&nbsp;А так тепер виглядає розповідь у новому підручнику&nbsp;Зате в цьому підручнику залишилась одинична згадка про навмисний голод 1932-33 років.Ця сторінка підручника залишилася без правок&nbsp;Також у посібнику зберегли згадку про те, що УПА воювала проти німців та більшовиків. Щоправда, фразу про широку підтримку повстанців серед населення теж вирішили прибрати. Окрім того, якщо раніше автори зауважували, що звільненню від німців Україна завдячує &quot;найперше радянським військам&quot;, то тепер - лише завдяки Червоній армії. Якщо підручник Мисана закінчується 2004 роком, то у виданні Власова та Данилевської міститься вся історія до 2010 року. Відомості про президентів є, про помаранчеву революцію - немає.Так описано новітню історію України з&nbsp;1994 року&nbsp;&quot;Головне - не науковість, а цікаві сюжети&quot;&quot;Завдання курсу з історії для 5 класу - підготувати школярів до більш детального вивчення історії. Тому вимогою була не власне науковість, а підбір найбільш цікавих історичних сюжетів, які б могли виховати в учнях інтерес до історії&quot;, - розповів &quot;Українській правді&quot; Олександр Удод, який відповідає в Міносвіти за зміст підручників. - &quot;Коли в нас питають, чому немає якоїсь постаті чи події, ми відповідаємо: і не повинно бути. Бо системний курс історії починається з 6 класу&quot;.За словами чиновника, підручники потрібно перевидавати раз на 5 років. Якщо книги з математики чи української мови для початкових класів можна механічно відтворювати, зміст історії необхідно щоразу оновлювати.&quot;Підручник 2005 року видавався під впливом тієї ейфорії, яка була в нашій країні в той час. Помаранчевій революції було присвячено 5 сторінок. Вивчити це за один урок 11-річним дітям важко. Окрім того, у цьому розділі кілька фотографій з Помаранчевої революції. Це вже, по суті, не підручник, а ніби фоторепортаж чи журнал. Це можна було зрозуміти в 2005-му. Але ж пройшло 5 років, іде фокусування цих подій&quot;, - виправдувався освітянин.Помаранчева революція, на думку Олександра Удода, &quot;не витримала конкуренцію в порівнянні з такими подіями, як 24 серпня 1991 року&quot;. &quot;П'ятикласникам ми не можемо говорити про 2004-2005 роки, бо діти не зрозуміють суть Помаранчевої революції. Адже навіть дорослі не розібрались - історики, політики, політологи&quot;, - додав він.Саме міністерство відхиляє будь-яку причетність до переписувань книг. &quot;Текст належить авторам, і вони через 5 років, з урахуванням останніх подій та зауважень, які надійшли за період апробації, сіли і доопрацювали підручники&quot;, - наголосив Олександр Удод.У зв'язку з цим, &quot;Українська правда&quot; вирішила поспілкуватись із Віктором Мисаном, до підручника якого було внесено більшість правок. Розповідь історика вражає: за його словами, міністерство наказало порізати текст та зробити &quot;правильні&quot; наголоси.Історію цензурували на користь Росії?Віктор Мисан розповів, що навесні 2010 року видавництво &quot;Генеза&quot; запропонувало доповнити останній розділ підручника інформацією про вибори-2010. У результаті були готові два нові пункти: &quot;Вибори нового президента&quot; та &quot;Чому Віктор Ющенко не став президентом України вдруге?&quot;.Але потім, у червні пролунав другий дзвінок із видавництва. Так історик дізнався, що програму відкоригували, а тому низка тем не може увійти до посібника. Серед них: герої Крут; Українські Січові Стрільці; визвольна боротьба УПА в роки Другої світової війни; суспільно-політичні події в Україні початку ХХІ століття.Міністерство пропонувало і більш конкретні правки. Наприклад, рекомендувалось прибрати ілюстрацію &quot;Петро І відвідує Павла Полуботка у в'язниці&quot; та легенду про золото Полуботка. У той же час, пан Мисан мав додати, ніби до викупу Тараса Шевченка з кріпацтва долучилась імператорська сім'я.Загалом історик отримав близько 20 пропозицій щодо переписування підручника. Їх значна частина стосувалася саме російської політики в Україні. Більшість міністерських рекомендацій пов'язана з формуванням дещо іншого, не агресивного образу нашого східного сусіда - Росії. Наприклад, в параграфі &quot;Гетьманщина&quot; в абзаці &quot;На півдні запанували турки й татари. На заході чинили розправу поляки. На сході на Гетьманщину наступали російські урядовці&quot; пропонувалося прибрати останнє речення про російських урядовців.Та найбільше вразила автора вказівка щодо діяльності УПА. &quot;Мені запропонували замінити фото Романа Шухевича на Сидора Ковпака та викинути уривок про те, що УПА воювали проти нацистів. Тому я вирішив: немає Шухевича - не буде й Ковпака; немає правдивої інформації про УПА - не буде інформації про радянську армію та партизан!&quot; - поділився з &quot;Українською правдою&quot; Віктор Мисан.&quot;Я міг би відмовитися і сказати: &quot;Або друкуйте те, що є, або іншого варіанта не буде&quot;. Певна річ, що в такому випадку нове видання не побачило б світ. З'явилося б інше - нових авторів&quot;, - поскаржився автор.Міносвіти закиди в цензурі спростовує. &quot;Такого бути не може. Який може бути тиск? Написання підручника - справа добровільна. Це ж не його обов'язок, він не працівник міністерства. Під диктовку ніхто нічого не пише&quot;, - підкреслив Олександр Удод.Автор іншого підручника Віталій Власов теж говорить, що міністерство не пропонувало власні варіанти правок. За його словами, із книги вилучили деякі теми заради того, щоб не ускладнювати текст. Тому з &quot;Історії&quot; Власова та Данилевської зникли &quot;Руська правда&quot; та розповіді про Петра Калнишевського в усній народній творчості. Твердження Віктора Мисана про корекцію в програмі Віталій Власов вважає неактуальним. Мовляв, навчальний план не деталізований, а тому битви під Крутами та Помаранчевої революції в ній не було і раніше.Зміни у власній книзі видаються пану Власову непринциповими, адже він лише прибрав найбільш емоційні вирази. Наприклад, в оповіданні про козаків було видалено &quot;криваві&quot; епітети, які описували війну. &quot;Якщо щось і прибрали, то ідея книги не змінилась&quot;, - переконаний історик. Віталій Власов відмітив, що його підручник написаний переважно в формі оповідань, а посібник Віктора Мисана - в популярно-науковому стилі. Можливо, тому до його тексту не було зауважень, на відміну від рукопису Мисана.Тим часом, 22 серпня було надруковано 70 тисяч підручників з історії для 5 класу. До першого вересня урядовці обіцяють надрукувати весь тираж. Загалом Міносвіти запланувало видати 506 тисяч підручників, на які пішло трохи більше 7 мільйонів гривень. До шкіл підручник потрапить впродовж перших двох тижнів вересня. А поки дійдуть нові книги, діти зможуть користуватись старими - адже перші неконфліктні параграфи майже не були змінені. Із них можна дізнатися альтернативне трактування історії, яке було актуальним останні п'ять років, але більше не відповідає державній ідеології.&quot;Українська правда&quot;]]></fulltext>
    </item>
      </channel>
</rss>